Український переклад І. Огієнка

Марка 10

1 І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йордану. І знову зібралися юрби до Нього, і знов Він навчав їх, звичаєм Своїм.

2 І підійшли фарисеї й спитали, Його випробовуючи: “Чи дозволено чоловікові дружину свою відпустити?”

3 А Він відповів і сказав їм: “Що Мойсей заповів вам?”

4 Вони ж відказали: “Мойсей заповів написати листа розводового, та й відпустити”.

5 Ісус же промовив до них: “То за ваше жорстокосердя він вам написав оцю заповідь.

6 Бог же з початку творіння ‘створив чоловіком і жінкою їх.

7 Покине тому чоловік свого батька та матір,

8 і стануть обоє вони одним тілом’, — тим-то немає вже двох, але одне тіло.

9 Тож, що Бог спарував, — людина нехай не розлучує!”

10 А вдома про це учні знов запитали Його.

11 І Він їм відказав: “Хто дружину відпустить свою, та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею.

12 І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить перелюб вона”.

13 Тоді поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоряли.

14 А коли спостеріг це Ісус, то обурився, та й промовив до них: “Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, — бо таких Царство Боже!

15 Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, немов те дитя, той у нього не ввійде”.

16 І Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши.

17 І коли вирушав Він у путь, то швидко наблизивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: “Учителю Добрий, — що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?”

18 Ісус же йому відказав: “Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.

19 Знаєш заповіді: ‘Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво’, не кривди, ‘шануй свого батька та матір’”.

20 А він відказав Йому: “Учителю, — це все виконав я ще змалку”.

21 Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: “Одного бракує тобі: іди, розпродай, що маєш, та вбогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста”.

22 А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав!

23 І поглянув довкола Ісус, та й сказав Своїм учням: “Як тяжко отим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!”

24 І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: “Мої діти, як тяжко отим, хто надію кладе на багатство, увійти в Царство Боже!

25 Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти!”

26 А вони здивувалися дуже, і казали один до одного: “Хто ж тоді може спастися?”

27 Ісус же поглянув на них і промовив: “Неможливе це людям, а не Богові. Бо для Бога можливе все!”

28 А Петро став казати Йому: “От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом”.

29 Ісус відказав: “Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії,

30 і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань, — домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному — вічне життя.

31 І багато-хто з перших стануть останніми, а останні — першими”.

32 Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусалим. А Ісус ішов попереду них, — аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьох, почав їм розповідати, що з Ним статися має:

33 “Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,

34 і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб'ють, — але третього дня Він воскресне!”

35 І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: “Учителю, — ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе”.

36 А Він їх поспитав: “Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?”

37 Вони ж відказали Йому: “Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!”

38 А Ісус відказав їм: “Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?”

39 Вони відказали Йому: “Можемо”. А Ісус їм сказав: “Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.

40 А сидіти праворуч Мене та ліворуч — не Моє це давати, а кому уготовано”.

41 Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана.

42 А Ісус їх покликав, і промовив до них: “Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.

43 Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, — нехай буде він вам за слугу.

44 А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде всім за раба.

45 Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох”.

46 І приходять вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв.

47 І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: “Сину Давидів, Ісусе, — змилуйся надо мною!”

48 І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а він іще більше кричав: “Сину Давидів, — змилуйся надо мною!”

49 І спинився Ісус та й сказав: “Покличте його!” І кличуть сліпого та й кажуть йому: “Будь бадьорий, устань, — Він кличе тебе”.

50 А той скинув плаща свого, і скочив із місця, — і прибіг до Ісуса.

51 А Ісус відповів і сказав йому: “Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі?” Сліпий же Йому відказав: “Учителю, — нехай я прозрю!”

52 Ісус же до нього промовив: “Іди, — твоя віра спасла тебе!” І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою.