Від усього серця

20 квітня. Шлюбний бенкет для царського сина

“Схоже Царство Небесне на одного чоловіка — царя, що справив весілля своєму синові. Він послав своїх рабів покликати запрошених на весілля, але ті не захотіли прийти” (Матв. 22:2, 3). ВУС 123.1

Цар послав своїх вісників спочатку до тих, хто називався його вибраним народом. А ті, зайняті накопиченням земних благ, відмовили йому, говорячи: “Благаю тебе, вибач мені”. ВУС 123.2

Коли люди, які першими отримали запрошення, відмовилися прийняти його, цар послав своїх вісників на дороги та роздоріжжя, де знайшлися ті, хто не був настільки поглинений купівлею та продажем, сівбою та будівництвом... ВУС 123.3

“Цар прийшов подивитися на тих, що зібралися, і побачив чоловіка, не вбраного у весільний одяг, і каже йому: Друже, як ти ввійшов сюди без весільного одягу? Той же мовчав. Тоді сказав цар слугам: Зв'яжіть йому ноги й руки та викиньте в зовнішню темряву: там буде плач і скрегіт зубів”... ВУС 123.4

Деякі люди приходять, щоб насолодитися перевагами бенкету Істини, однак вони не споживали тіла Сина Божого й не пили крові Його. Вони стверджують, що вірять Слову, і навчають інших, проте їхні вчинки неправедні... ВУС 123.5

Запрошення, відкинуте тими, кому воно було адресоване спочатку, спрямували до іншої категорії людей. Його отримав язичницький світ. І це запрошення насамперед мало бути проголошене “на дорогах” — тим, хто брав активну участь у житті цього світу, вождям і вчителям народу... ВУС 123.6

Люди, які сповіщають останню вістку милосердя для грішного світу, не повинні проходити повз правителів. Рабам Божим слід виявляти глибоку зацікавленість у їхньому добробуті та просити за них у молитвах... ВУС 123.7

Аби ми не думали тільки про людей великих і обдарованих наперекір людям небагатим, які провадять скромне життя, Христос у притчі про великий бенкет просить Своїх вісників піти “на роздоріжжя” — до бідних і покірних Землі... Нам слід працювати заради всіх класів (Рев'ю енд Геральд, 8 травня 1900 р.). ВУС 123.8