Від усього серця

14 квітня. Негідний раб

“Підійшов і той, що одержав один талант, і сказав: Пане, знав я тебе, що ти жорстока людина: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав. Я, побоявшись, пішов і сховав твій талант у землю” (Матв. 25:24, 25). ВУС 117.1

Зміст цієї притчі простий. Усі наші дари — чи то інтелект, чи то майно — довірені нам. Вони належать Господу й повинні бути використані для Його честі та слави. Їх необхідно вдосконалювати та примножувати через використання, щоб Господь міг отримати з них прибуток. Однак багато талантів не приносять Йому жодного прибутку, бо, подібно до цього негідного раба, люди, яким вони довірені, зберігають їх там, де вони не примножуються. ВУС 117.2

Усі, хто плекає у своїх серцях себелюбство, слухають намовляння сатани та виконують роль негідного ледачого раба. Вони приховують довірений їм скарб, не бажаючи використовувати свої таланти для Господа... Такі сіють скупо (або не сіють зовсім) і пожнуть скупо. І хоч Господь говорить їм про це ясно й доступно, не даючи приводу помилково тлумачити Його слова, вони все одно плекають у своєму серці невдоволення та скаржаться, що Господь поводиться з ними як жорстокий пан — суворо й несправедливо... ВУС 117.3

Так сьогодні роблять багато хто з тих, хто стверджує, що знає Бога. Вони говорять у дусі нарікання та невдоволення Божими вимогами. Ці люди не звинувачують Бога безпосередньо в несправедливості, але скаржаться на все, що стосується використання їхнього впливу або їхніх коштів у Його служінні. Однак ким би вони не були, якщо ті, кому Господь довірив Свої дари, не використовуватимуть їх найкращим чином, якщо вони не співпрацюватимуть з небесними ангелами, намагаючись стати благословенням для своїх ближніх, вони отримають осуд від Господа: “Злий і лінивий рабе! У тебе в руках були Мої дари, які ти повинен був вжити з користю, але ти знехтував ними... Думаючи, що багато знаєш, ти представляв Мене в невірному світлі і вселяв іншим, що Я невиправдано жорстокий і вимогливий. Викиньте його в зовнішню темряву: там буде плач і скрегіт зубів”. Того дня ці невірні раби побачать свої помилки й усвідомлять, що, своєкорисливо позбавивши Господа прибутку від довірених їм талантів, вони не тільки втратили все, що мали, але й залишилися без вічних багатств (Рев'ю енд Геральд, 5 січня 1897 р.). ВУС 117.4