Від усього серця

6 березня. Радість від прогресу Божої справи

“Господи, Боже наш, уся ця безліч, яку ми наготовили на збудування Тобі храму для Ймення Твоєї святости, із Твоєї руки вона, і все це — Твоє!” (1 Хронік 29:16). ВУС 78.1

Заклик приносити кошти на будівництво храму знайшов сердечний відгук. Люди жертвували охоче, вони раділи, що в них буде збудована споруда для поклоніння Богові. Для цієї мети вони пожертвували більш ніж достатньо. Давид благословив Господа перед усім зібранням і сказав: “І хто бо я, і хто народ мій, що маємо силу так жертвувати, як це? Бо все це від Тебе, і з Твоєї руки дали ми Тобі”... ВУС 78.2

Давид прекрасно розумів, від Кого виходять усі ці щедроти. О, якби тільки нині ті, хто радіє в любові Спасителя, усвідомили, що їхнє срібло й золото належать Господу і мають бути використані для Його слави, а не для жадібного накопичення заради власного збагачення і задоволення! Він має незаперечне право на все, що позичив Своїм творінням. Усе, чим вони володіють, належить Йому. ВУС 78.3

Є високі і святі цілі, для досягнення яких необхідні кошти; такі вкладення принесуть дарувальникові більш піднесену тривалу радість, ніж якби він витратив ці кошти для власного задоволення або егоїстично збирав, спонукуваний жагою наживи... ВУС 78.4

Багато людей егоїстично утримують свої кошти і заспокоюють свою совість, плануючи зробити щось велике для Божої справи після своєї смерті. Вони заповідають значну суму грошей Церкві на її різні потреби і потім зовсім заспокоюються, вважаючи, що зробили все, що від них вимагалося. Але в чому вони відмовили собі цією дією? Навпаки, вони виявили тільки себелюбство. Коли гроші вже не будуть їм потрібні, вони запропонували віддати їх Богові. Однак вони утримуватимуть їх якомога довше, поки їх не змусить відмовитися від них вісник, якого їм не відіслати назад. ВУС 78.5

Усіх нас Бог зробив Своїми управителями і в жодному разі не давав нам права нехтувати нашим обов'язком або перекладати його на чужі плечі. Заклик жертвувати кошти для просування справи Істини ніколи не буде більш наполегливим, ніж нині. Наші гроші ніколи не принесуть більше добра, ніж у даний час... Доручивши іншим робити те, що Бог призначив нам, ми заподіємо зло собі і Тому, Хто дав нам усе, що ми маємо... Бог бажає, щоб у цьому питанні всі були виконавцями свого заповіту ще за життя (Рев'ю енд Геральд, 17 жовтня 1882 р.). ВУС 78.6