Від усього серця

6 жовтня. Уперед і вгору

“І взагалі, все визнаю за втрату, порівняно з величчю пізнання мого Господа Ісуса Христа” (Филп. 3:8). ВУС 295.1

Любити Бога понад усе та ближнього свого, як самого себе, — значить дотримуватися перших чотирьох і останніх шести заповідей. Бог дав нам велике поле діяльності, і, виконуючи призначену нам Богом роботу, ми будемо звеличувати не себе, а Христа. Ми плекатимемо любов до Бога, любов до наших братів і до всіх людей. Якщо ми не будемо плекати любові, вона незабаром помре в серці; зберегти Божественну любов у душі ми зможемо, тільки виконуючи слова Вчителя. Хіба мало серед нас людей, які стверджують, що дотримуються Заповідей, тоді як насправді вони порушують ці священні постанови? Ми не зможемо дотримуватися Божих Заповідей, якщо не віддамо всю свою любов без залишку нашому Творцеві й Спасителеві. Не можливо дотримуватися останніх шести Заповідей, якщо ми не дотримуємося перших чотирьох... ВУС 295.2

Коли ми налагодимо тісні стосунки з Ісусом, Він наділить нас Своєю любов'ю, і ця любов виражатиметься в добрих справах, у ніжному співчутті до людей. Якщо ми не любимо Бога понад усе, то, без сумніву, не любитимемо нашого ближнього, як самого себе. Полюбивши Бога всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю думкою, ви станете для всіх довколишніх людей як живий потік у пустелі. Ви не будете висловлювати сумнівів, сіючи своїми словами кукіль. Ви припините задовольнятися своїм мізерним духовним досвідом... ВУС 295.3

У християнському житті не може бути застою. Послідовники Ісуса завжди бачать перед собою все нові й нові висоти, і вони не будуть задовольнятися заниженими критеріями. Така заспокоєність загрожує великою небезпекою: ми можемо перестати прагнути до мети, до нагороди високого Божого покликання в Ісусі Христі... ВУС 295.4

Істина відкриває нам Ісуса у всій Його незрівнянній красі, але яка користь нам від пізнання Істини, якщо це не веде нас до Ісуса, не сприяє збагаченню наших знань про Нього та зростанню нашої любові до Нього? Як тільки ви підкоритеся всім серцем Богові, ви станете виявляти Йому самовідданий добровільний послух. Бог бажає, щоб ми перебували в Ньому не з власною праведністю, але з праведністю Христа. Коли ми з вдячністю за любов Ісуса відкриваємо Йому своє серце, запрошуючи увійти. Небесний Гість входить у нього. Якщо ми любимо Ісуса, то любимо й усіх, кого любить Він (Ознаки часу, 22 вересня 1890 р.). ВУС 295.5