Від усього серця

5 жовтня. Спокій у Христі

“Тому, поки діє обітниця ввійти до Його відпочинку, біймося, аби не здалося комусь із вас, що він запізнився” (Євр. 4:1). ВУС 294.1

Ісус, наш співчутливий Спаситель, є дорога, правда і життя. Чому ж нам не прийняти Його милосердну пропозицію милості, не повірити словам Його обітниці та не полегшити свій життєвий шлях? Проходячи дорогоцінною дорогою, прокладеною для викуплених Господа, не затьмарюймо її тінню сумнівів і похмурих передчуттів, наріканням і стогонами, ніби нас змушують робити щось неприємне й обтяжливе. Дороги Христа — дороги приємні, і всі стежки Його — мирні. Якщо ми встали на вибоїсту дорогу та поклали на себе важкі тягарі турбот, збираючи собі скарби на Землі, давайте нині ж змінимося й повернемо на дорогу, приготовану нам Ісусом. ВУС 294.2

Ми не завжди охоче приходимо до Ісуса зі своїми випробуваннями та труднощами. Іноді ми виливаємо свої біди в людські вуха, розповідаємо про свої нещастя тим, хто не може нам допомогти, і не довіряємо все Ісусові, Який здатний перетворити сумну дорогу на дорогу радості й миру. Самозречення, самопожертва віддають славу і перемогу хресту. Які дорогоцінні обітниці Бога! Ми повинні вивчати Його Слово, якщо хочемо пізнати Його волю. Богонатхненні слова, якщо їх ретельно дослідити та виконувати в житті, виведуть нас на рівну дорогу, на якій ми не спіткнемося. О, якби всі, служителі й народ, приносили свої тягарі та труднощі до Ісуса, Який очікує, щоб прийняти їх і дати всім мир та спокій! Він ніколи не залишить тих, хто надіється на Нього... ВУС 294.3

Наш обов'язок — любити Ісуса як нашого Спасителя. Він має повне право на нашу любов, однак пропонує нам віддати Йому наші серця. Він закликає нас ходити з Ним дорогою покірного істинного послуху. Його запрошення — це заклик до чистого, святого та щасливого життя, життя миру та спокою, свободи та любові, а також до багатої спадщини в майбутньому, вічному житті. Що ми оберемо: свободу в Христі чи рабство й тиранію в служінні сатані? Навіщо нам відкидати Боже милостиве запрошення та відмовлятися від запропонованої Божественної любові? Якщо ми обираємо життя з Христом протягом нескінченних віків вічності, то чому нам не обрати Його нині як Свого найулюбленішого та найнадійнішого Друга, нашого найкращого та наймудрішого порадника? (Ознаки часу, 17 березня 1887 р.). ВУС 294.4