Від усього серця

29 вересня. Нам потрібно вчитися на помилках Петра

“Хоч мав би я вмерти з Тобою, — все одно не відречуся від Тебе!” (Марка 14:31). ВУС 288.1

Причина, через яку так багато звиклих називати себе учнями Христа впадають у тяжкі спокуси, полягає в тому, що вони мають неправильне уявлення про самих себе. Саме в цьому ворог так ґрунтовно просіяв Петра. Якби ми усвідомлювали свою неміч, то побачили б, як багато нам потрібно зробити, і покорили б наші серця міцній Божій руці. Віддавши свої безпорадні душі Христові, ми заповнили б своє незнання Його мудрістю, свою неміч — Його силою, свою тлінність — Його непереборною міццю... ВУС 288.2

Зверніть увагу на шлях, яким пройшов Петро. Його падіння не було чимось несподіваним, воно було поступовим. Він робив один крок за іншим, поки нещасний грішник не відрікся від свого Господа з прокляттям і клятвою... ВУС 288.3

Спів півня нагадав Петрові слова Христа, і, здивований та вражений, він повернувся й подивився на свого Вчителя. Цієї миті Христос поглянув на нього, і Петро, побачивши Його скорботний погляд, в якому змішалися співчуття та любов до нього, усвідомив, хто він є насправді. У його пам'яті яскраво спалахнули самовпевнені слова: “Хоч і всі спокусяться, — але не я!” “З Тобою я готовий іти і до в'язниці, й на смерть”. Однак він відрікся від свого Господа з прокляттям і клятвою! ВУС 288.4

Проте Петро не був залишений у безнадійному стані. Заблудлий учень побачив у погляді Христа промінь надії. Він прочитав у ньому слова: “Петре, Мені шкода тебе. Ти жалкуєш і каєшся, тому Я прощаю тебе”. У той час як душа Петра переживала настільки глибоке приниження й у ній відбувалася жорстока боротьба із сатанинськими силами, він згадав слова Христа: “Я ж благав за тебе”, — і ці слова стали для нього дорогоцінним запевненням... ВУС 288.5

У падінні Петра ми можемо побачити самих себе. Подібно до Петра, багато зі звиклих вважати себе Божим народом, який дотримується заповідей, безчестять і накликають наругу на свого найкращого Друга, Котрий може завжди спасати тих, хто приходить до Бога через Нього. Але Господь бажає повернути до Себе всіх, хто зганьбив Його своїми вчинками, які суперечать Святому Письму. ВУС 288.6

Петро згрішив проти світла та знання, проти великих і піднесених привілеїв. Самовпевненість призвела його до падіння, і це ж зло живе в людських серцях і сьогодні. Ми можемо поставити перед собою мету мати правильні погляди та чинити правду, але ми, найімовірніше, впадемо, якщо не будемо постійно вчитися в школі Христа. Наше єдине спасіння — сумирно ходити з Богом (Наставник молоді, 15 грудня 1898 р.). ВУС 288.7