Від усього серця

24 вересня. Вірний Даниїл

“І жодна помилка чи вада не була знайдена на нього” (Дан. 6:5). ВУС 283.1

Коли Дарій поставив сто двадцять сатрапів для управління провінціями свого царства, а над ними трьох князів, яким ці сатрапи повинні були звітувати, ми читаємо, що “Даниїл блищав над найвищими урядниками та сатрапами, бо в ньому був високий дух, і цар задумав поставити його над усім царством”. Але злі ангели, побоюючись впливу цієї доброї людини на царя та на справи царства, розпалили в серцях сатрапів і князів заздрість. Нечестивці стали уважно стежити за Даниїлом, намагаючись знайти привід обвинуватити його в чомусь перед царем, але це їм не вдалося. “І жодна помилка чи вада не була знайдена на нього”. ВУС 283.2

І тоді сатана вирішив скористатися вірністю Даниїла Богові, щоб знищити його. Збуджені сатрапи та князі з'явилися до царя й сказали: “Нарадилися всі найвищі урядники царства, заступники та сатрапи, радники та підсатрапи встановити царську постанову та видати заборону, щоб аж до тридцяти день кожен, хто буде просити яке прохання від якого-будь бога чи людини, крім від тебе, о царю, був укинений до лев'ячої ями”. Ця пропозиція потішила гординю царя. Він не здогадувався про підступний задум, спрямований проти Даниїла, і дав свою згоду. Наказ був підписаний і став одним з непорушних законів мідян і персів. ВУС 283.3

Ці заздрісники були впевнені, що Даниїл залишиться вірним своєму Богові й не поступиться принципами, і вони не помилилися в оцінці його характеру. Даниїл пізнав цінність спілкування з Богом. Чітко знаючи про царський наказ, він продовжував схилятися в молитві до Бога тричі на день, “вікна його в його горниці були відчинені навпроти Єрусалиму”. Він не намагався сховатися, хоч прекрасно знав, чим обернеться для нього вірність Богові. Він бачив небезпеки, які оточували його, але не зійшов зі свого шляху. Перед обличчям людей, які замислили погубити його, він не допустив навіть натяку на те, що його зв'язок з Небом може перерватися... ВУС 283.4

Він знав, що жодна людина, навіть його цар, не має права стати між його совістю та Богом і втручатися в поклоніння його Творцеві (Ознаки часу, 4 листопада 1886 р.). ВУС 283.5