Від усього серця

19 січня. Важливість самостійного вивчення Біблії

“Дай мені розуміти дорогу наказів Твоїх, — і про чуда Твої я звіщатиму” (Псал. 119:27). ВУС 31.1

Біблію не звеличують належним чином серед книг світу цього, хоч її вивчення має безмежну цінність для людських душ. Коли людина досліджує її сторінки, перед нею відкриваються величні вічні картини. Ми бачимо Ісуса, Божого Сина, Котрий прийшов у наш світ, провадив таємничу битву й перемагав сили темряви. Дивовижно, майже неймовірно, що безмежний Бог погодився на таке приниження Свого власного Сина — і все заради того, щоб ми могли бути піднесені та сіли з Ним на Його престолі! Нехай усі вивчають Писання, міркують над цією великою істиною, і це вивчення очистить, підійме й облагородить їх... ВУС 31.2

По всьому полю об'явлення розміщені живі джерела небесної Істини, миру й радості. Ці живі джерела Істини доступні кожному шукачеві. Богонатхненні слова, які складають у серце, будуть подібні до живих потоків, що випливають з ріки води життя... Щоразу, коли ми вивчаємо Біблію з молитовним серцем. Святий Дух перебуває з нами, відкриваючи нам значення прочитаних слів... ВУС 31.3

Після об'явлення Божого Слова незмінно відбувається чудове розкриття і зміцнення людських здібностей, бо “вхід у слова Твої світло дає”... ВУС 31.4

Ми повинні знати, чи витримають стовпи нашої віри випробування дослідженням, бо нерозумно утверджуватися у власних ідеях і вважати, що ніхто не повинен оспорювати наші думки. Нехай усі наші висновки будуть перевірені Біблією, бо це єдине правило віри і вчення. ВУС 31.5

Ми маємо самостійно вивчати Істину; ніхто не повинен покладатися на думку іншої людини, ким би вона не була та яке б становище не займала. Нам не слід вважати будь-яку людину досконалим мірилом. Ми повинні радитися один з одним та прислухатися один до одного, проте водночас нам слід користуватися здібностями, які дав нам Бог для осягнення істини. ВУС 31.6

Кожен з нас має шукати Божественної просвіти, щоб індивідуально розвинути в собі характер, який витримає випробування днем Господнім (Ознаки часу, 6 лютого 1893 р.) ВУС 31.7