Від усього серця

5 вересня. Покликання Єлисея

“І пішов він ізвідти, і знайшов Єлисея, Шафатового сина, а він оре. Дванадцять запрягів перед ним, а він при дванадцятому. І підійшов до нього Ілля та й кинув йому свого плаща” (1 Цар. 19:19). ВУС 264.1

Нам буде корисно подумати про історію Єлисея, коли він отримав заклик до служіння. Земні справи пророка Іллі наближалися до завершення. Мав бути покликаний інший, хто продовжив би його роботу в ті часи. Ілля попрямував за Божим повелінням на північ. Як змінилася навколишня місцевість порівняно з тим, що було ще зовсім недавно. Тоді земля залишалася необробленою, висохлою, бо протягом трьох років не було ні роси, ні дощу. А тепер, здавалося, усе розцвіло, щоб надолужити втрачене за часів голоду та посухи. Рясні дощі зробили для землі більше, ніж для людських сердець; поля були краще підготовлені до обробки, ніж серця ізраїльтян після відступлення. ВУС 264.2

Куди б Ілля не кинув погляд, земля, яку він бачив, належала одній людині — людині, яка не схилила коліна перед Ваалом, чиє серце було цілковито віддане Богові. Навіть під час поневолення залишалися душі, які не впали у відступництво, і ця родина належала до тих семи тисяч, чиї коліна не схилилися перед Ваалом. Господарем цієї землі був Шафат. Його працівники не сиділи склавши руки. У той час як стада паслися на зелених луках, слуги займалися сівбою. ВУС 264.3

Увагу Іллі привернув Єлисей, син Шафата, який разом зі слугами орав за допомогою дванадцяти пар волів..? Єлисей виховувався далеко від міської метушні та придворного розгульного життя. Він був привчений до простоти та послуху батькам і Богові... ВУС 264.4

Єлисей терпляче чекав, сумлінно виконуючи свою роботу. Щодня в практичному послуху і через Божу благодать, у яку він щиро вірив, він зростав у чесноті та цілеспрямованості. Докладаючи всіх зусиль, щоб допомогти батькові по господарству, він звершував служіння Боже. Він навчався співпрацювати з Богом (Наставник молоді, 14 квітня 1898 р.). ВУС 264.5

Коли пророк побачив Єлисея разом з його слугами, зайнятими оранкою за допомогою дванадцяти пар волів, він звернув на поле та, проходячи повз, зняв із себе плаща й накинув його на плечі Єлисея. А потім пішов далі, наче йому більше нічого й не потрібно було. Але він знав, що Єлисей зрозумів суть цього жесту, і, не кажучи ні слова, надав йому право самому вирішувати, прийняти цей заклик чи ні (Наставник молоді, 21 квітня 1898 р.). ВУС 264.6