Від усього серця

24 серпня. Втамовуючи спрагу душі

“Пане, дай мені цієї води, щоб я не мала спраги й не приходити сюди черпати!” (Івана 4:15). ВУС 251.1

Жінка була така здивована Його словами, що поставила своє відро біля криниці, а сама, забувши про спрагу Незнайомця та Його прохання напоїти Його, забувши про те, навіщо вона прийшла до криниці, уся перетворилася на слух, пильнуючи кожне слово... ВУС 251.2

Ісус різко змінив тему розмови й запропонував самарянці покликати чоловіка. Вона чесно зізналася: “Не маю я чоловіка. Каже їй Ісус: Добре ти сказала, що не маєш чоловіка, бо п'ятьох чоловіків ти мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чоловіком. Це ти правду сказала”. ВУС 251.3

Коли Ісус розкрив перед нею картину її минулого, її серце здригнулося. Прокинулося усвідомлення гріховності. Вона сказала: “Пане, я бачу, що Ти Пророк”. А потім, бажаючи перевести розмову в інше русло, вона спробувала зав'язати з Христом суперечку про релігійні відмінності... ВУС 251.4

Усвідомлення гріховності, викликане Божим Духом, наповнило серце самарянки... Ніколи ще їй не доводилося чути вчення, яке зворушило б у ній її моральну природу та змусило б усвідомити її духовну потребу. ВУС 251.5

Христос читає серця людей, і Він відкрив цій жінці спрагу її душі, яку не могла вгамувати вода із сихарського колодязя... ВУС 251.6

Природна спрага цієї самарянки привела її до усвідомлення спраги душі, котра жадала живої води... ВУС 251.7

Забувши про те, навіщо прийшла до криниці, жінка залишила своє відро й вирушила в місто, розповідаючи всім зустрічним: “Ходіть і подивіться на Чоловіка, Який мені сказав усе, що я зробила! Чи часом Він не Христос?” ВУС 251.8

Земні посудини нерідко виявляються порожніми, земні водойми пересихають, але в Христі ми маємо живе джерело, з якого можемо черпати постійно... І його неможливо осушити, бо Христос є невичерпним джерелом істини. Він був джерелом живої води з часів гріхопадіння Адама. Він говорить: “хто спраглий, хай приходить до Мене і п'є”. І “хто питиме воду, яку Я дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне” (Ознаки часу, 22 квітня 1897 р.). ВУС 251.9