Від усього серця

23 серпня. Вода життя

“Приходить жінка з Самарії по воду. Каже їй Ісус: Дай Мені напитися!” (Івана 4:7). ВУС 250.1

Будучи Викупителем світу, Божий Син зодягнувся в нашу людську природу... Відчуваючи голод і спрагу, Він зупинився відпочити біля криниці Якова, поблизу міста Сихар, у той час як учні вирушили туди купити їжі... ВУС 250.2

Поки Ісус сидів біля криниці, холодна, повна свіжості вода, така близька й така для Нього недоступна, лише посилила Його спрагу. У Нього не було ні мотузки, ні глечика, щоб набрати води, і Йому довелося чекати, поки хто-небудь прийде до криниці по воду. Він міг би здійснити чудо й у такий спосіб видобути з криниці воду, якби захотів, але не такий був Божий план... ВУС 250.3

“Приходить жінка з Самарії по воду. Каже їй Ісус: Дай Мені напитися!” Жінка відповіла: “Як Ти, будучи юдеєм, просиш пити в мене, коли я жінка-самарянка? Адже юдеї не спілкуються з самарянами”. Христос був поруч із самарянкою, але вона Його не знала. Вона прагнула істини, але навіть не підозрювала, що Він, Істина, стоїть поряд з нею та готовий осяяти її світлом. І сьогодні є спраглі душі, які сидять біля живого джерела. Але вони дивляться вдалечінь, понад криницею, наповненою життєдайною водою, і, хоч їм кажуть, що вода поруч, вони не вірять. ВУС 250.4

Ісус відповів цій жінці, сказавши: “Коли б ти знала Божий дар і Хто Той, що говорить тобі: Дай мені напитися! — ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води. Каже Йому жінка: Пане, Ти не маєш відра, а криниця глибока, звідки маєш живу воду? Чи Ти більший за нашого батька Якова, який дав нам криницю, і сам з неї пив, і сини його, і худоба його?” Так, Ісус міг би їй відповісти: “Той, Хто говорить з тобою, є Єдинородний Божий Син; Я більший за батька вашого Якова, бо, перш ніж був Авраам, Я є”. Але Він сказав: “Кожний, хто п'є цю воду, буде спраглий знову, а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне”... ВУС 250.5

Христос був такою ж водою життя для Авеля, Сифа, Еноха, Ноя та для всіх, хто прийняв Його настанови тоді, — таким Він є і в наш час для тих, хто просить Його про життєдайну вологу (Ознаки часу, 22 квітня 1897 р.). ВУС 250.6