Від усього серця

17 серпня. Відкинутий

“До своїх Він прийшов, та свої Його не прийняли” (Івана 1:11). ВУС 244.1

Під час Першого приходу, який залишився поза увагою більшості людей, небесні ангели ледь утримувалися від того, щоб не віддати велемовну хвалу і честь народженому Божому Синові. Але прояви небесної слави не були повністю обмежені. Надзвичайна подія не минула без засвідчень Божественного характеру. Це народження, до якого так мало було готових на Землі, відзначилося в небесних оселях хвалою та подякою заради грішників... ВУС 244.2

Той, Хто прийшов у людському тілі й погодився жити в приниженні, був Величчю Небес, Князем життя, однак мудреці Землі, князі, правителі та навіть Його власний народ не впізнали Його. Вони не визнали в Ньому довгоочікуваного Месію. Незважаючи на могутні чудеса, здійснені Ним, незважаючи на те, що Він відкривав очі сліпим і воскрешав мертвих до життя, Христос зустрів ненависть і насильство з боку тих, кого Він прийшов благословити. Вони вважали Його грішником і звинувачували в тому, що Він виганяє бісів силою князя демонів. Обставини Його народження були таємничі, і це помітили правителі. Його звинувачували в тому, що Він народився в гріху. Князь життя зазнав образ через розбещеність розуму та гріховну, богозневажну невіру Його народу. Яка згубна ця невіра! Вона походить від першого великого відступника, і те, до яких жахливих наслідків вона призведе всіх, хто стає на його шлях, видно з неприйняття євреями їхнього Месії... ВУС 244.3

Вожді Ізраїлю заявляли, що вони розуміють пророцтва, але вони мали хибне уявлення про те, яким має бути Прихід Христа... ВУС 244.4

Той Самий, Хто помер за грішників, буде судити їх останнього дня, бо Отець “передав Синові весь суд” і “дав Йому владу суд чинити, бо він є Сином Людським”. ВУС 244.5

Що це буде за день, коли ті, хто відкинув Христа, побачать Того, Кого прокололи їхні гріхи. Вони дізнаються тоді, що Він віддав би їм усе Небо, якби тільки вони стали на Його бік як слухняні діти, і що Він сплатив безмежно високу ціну за їхнє викуплення, але вони не захотіли прийняти свободу від принизливого рабства гріха. Вони вирішили залишитися під чорним стягом бунту аж до закінчення часу милосердя (Рев'ю енд Геральд, 5 вересня 1899 р.). ВУС 244.6