Від усього серця

16 серпня. Христос, шлях до перемоги

“Іди геть [від Мене], сатано! Бо написано” (Матв. 4:10). ВУС 243.1

Сатана зазнав поразки в першій спокусі. І тоді він взяв Христа в Єрусалим, поставив на наріжник храму й запропонував Йому довести, що Він — Божий Син, кинувшись вниз із запаморочливої висоти. “Якщо Ти Божий Син, — сказав він, — то кинься вниз; адже написано, що Своїм ангелам звелить [щоб оберігали Тебе], і на руках піднесуть Тебе, щоб Ти не вдарив об камінь ногу Твою”. Але зробити це означало б виявити самовпевненість, і Христос не поступився. “Ще написано, — відповів Він, — не спокушуватимеш Господа, Бога свого”. І знову спокусник був осоромлений. Христос знову переміг. ВУС 243.2

Самовпевненість є широко поширеною спокусою, і, коли сатана атакує нас нею, він майже щоразу здобуває перемогу. Люди, які стверджують, що вони беруть участь у боротьбі зі злом, часто бездумно занурюються в цю спокусу, з якої вийти незаплямованими можна тільки за допомогою чуда. Дорогоцінні Божі обітниці дані нам не для того, щоб ми утверджувалися у власній самовпевненості або покладалися на них, легковажно наражаючи себе на небезпеку. Господь вимагає від нас, щоб ми рухалися вперед, покірно покладаючись на Його провидіння. “Не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком”. У Богові наше процвітання та наше життя... “На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить” (Псал. 37:5). Будучи Божими дітьми, ми повинні зберігати послідовний християнський характер. ВУС 243.3

Коли ви молитеся, щоб не впасти в спокусу, пам'ятайте, що ваша робота не обмежується молитвою. Ви повинні, наскільки це можливо, самі відповідати на власні молитви, опираючись спокусі. Просіть Ісуса зробити для вас те, що ви не в змозі зробити самі. Маючи Боже Слово своїм путівником та Ісуса своїм Вчителем, ми не перебуватимемо в незнанні про вимоги Божі та хитрощі сатани. ВУС 243.4

“Знову бере Його диявол на дуже високу гору і показує Йому всі царства світу та їхню славу, і каже: Усе це дам Тобі, якщо, впавши ниць, поклонишся мені”. І тоді в людській природі Христа засяяла Божественність. “Іди геть від Мене, сатано! — сказав Він. — Бо написано: Господеві Богу своєму поклонятимешся і Йому єдиному служитимеш!” Більше сатана не підступав зі своїми спокусами. Він віддалився від Христа як переможений ворог (Наставник молоді, 21 грудня 1899 р.). ВУС 243.5