Від усього серця

12 серпня. Ісус керувався Письмом

“Усі, що слухали, дивувалися з Його розуму та відповідей” (Луки 2:47). ВУС 239.1

Вони [рабини] знали, що Він значно перевершував їх у духовному розумінні й жив непорочним життям, проте вони обурювалися на Нього за те, що Він не бажав іти проти своєї совісті та підкорятися їхнім приписам. Не зумівши переконати Його в тому, що Він повинен ставитися до людських переказів як до священної постанови, вони прийшли до Йосипа та Марії зі скаргою на те, що Ісус іде неправильним шляхом, нехтуючи їхніми звичаями й традиціями. Ісус знав, що значить відчути нерозуміння з боку родини щодо Його релігійної віри. Він любив мир, Він прагнув любові та довіри з боку членів Його сім'ї,, але замість цього зустрів неприйняття. Він зазнав докорів та осуду, оскільки завжди йшов прямим шляхом і не чинив зла за прикладом інших л:юдей, але був вірний заповідям Єгови. Його брати дорікали Йому, бо Він стояв осторонь обрядів, яких навчали рабини, а вони шанували людське слово більше, ніж Боже Слово, і любили похвалу людей більше, ніж Божу похвалу. ВУС 239.2

Ісус зробив Святе Письмо предметом постійного вивчення, і, коли книжники та фарисеї намагалися нав'язати Йому свої доктрини, Він незмінно зустрічав їх Словом Божим, і їм було не під силу переконати Його у своїй правоті. Здавалося, Він знав Писання від початку до кінця й викладав його так, що відразу прояснювалося його справжнє значення... Вони обурювалися від того, що це Дитя наважується сумніватися в їхніх словах, тоді як це було їхнє покликання досліджувати та тлумачити Писання... ВУС 239.3

Його брати погрожували Йому й намагалися схилити до неправедного шляху, але Він тримався твердо, зробивши Писання Своїм путівником. Відтоді, як батьки знайшли Його в храмі, коли Він розмовляв з ученими мужами, вони не могли зрозуміти Його вчинків. Тихий і лагідний, Він, здавалося, відокремився від них. Він користувався будь-якою можливістю, щоб усамітнитися в полях або в горах для спілкування з Богом природи. Закінчивши Свою роботу, Він гуляв берегом озера, серед лісових дерев та зелених долин, де Він міг розмірковувати про Бога й підносити Свою душу до Небес у молитві. Після цього Він повертався додому до Своїх скромних обов'язків, слугуючи всім людям прикладом терпіння та працьовитості (Наставник молоді, 5 грудня 1895 р.). ВУС 239.4