Від усього серця

26 липня. Сарана

“І сказав Господь до Мойсея: ‘Простягни свою руку на єгипетську землю сараною, і нехай вона найде на єгипетський край, і нехай поїсть усю земну траву, усе, що град позалишав’” (Вих. 10:12). ВУС 222.1

Мойсей попередив фараона про те, що сарана буде наведена на Землю, вкриє лице Землі та з'їсть усю зелень... ВУС 222.2

Радники фараона стояли вражені жахом від цієї нової небезпеки. Вони зазнали великих збитків через загибель худоби. Багато хто з народу був убитий градом... ВУС 222.3

І тоді цар знову закликав Мойсея з Аароном і сказав їм: “Ідіть, служіть Господеві, Богові вашому. Хто та хто піде?” ВУС 222.4

У відповідь прозвучало: “Ми підемо з молоддю нашою та зі старими нашими, із синами нашими та з дочками нашими, з дрібною нашою худобою та з великою нашою худобою підемо, — бо в нас свято Господнє”. ВУС 222.5

Фараон розлютився... ВУС 222.6

“Невже ваш Бог думає, що я відпущу вас разом з дружинами та дітьми в таку небезпечну подорож? Я не зроблю цього, тільки чоловіки хай ідуть і звершують служіння Господу”. Цей жорстокосердий цар, гнобитель, який прагне погубити ізраїльтян важкою працею, тепер робив вигляд, що він глибоко зацікавлений у їхньому добробуті й піклується про їхніх дітей, тоді як він просто хотів залишити їх як заставу повернення решти... ВУС 222.7

Мойсеєві було наказано простягнути руку на єгипетську землю — і подув східний вітер, принісши полчища сарани. “Дуже багато! Перед нею не було такої сарани, як вона, і по ній не буде такої!” Вона заполонила всю землю, що аж землі не було видно, і пожерла всю траву й усі плоди на деревах. ВУС 222.8

Цар поспішив послати за Мойсеєм і Аароном та сказав їм: “Згрішив я Господеві, Богові вашому, та й перед вами. А тепер простіть же мій гріх ще цього разу і помоліться до Господа вашого Бога, — нехай лише відверне від мене цю смерть”. ВУС 222.9

Вони так і зробили. І знявся сильний західний вітер, забравши сарану до Червоного моря, і не залишилося жодної. Але, незважаючи на покору царя перед обличчям смерті, як тільки кара припинилася, він знову став запеклим у своєму серці й знову відмовився відпустити Ізраїль (Ознаки часу, 18 березня 1880 р.). ВУС 222.10