Від усього серця

25 липня. Удаване розкаяння та неправдива обіцянка

“Згрішив я тим разом! Господь — справедливий, а я та народ мій — несправедливі” (Вих. 9:27). ВУС 221.1

“І осяде народ мій у мешканні спокійнім, і в безпечних місцях, і в спокійних місцях відпочинку”... ВУС 221.2

Єдина справжня безпека для народів і окремих людей міститься в послухові Божому голосу й у незмінній прихильності до істини та праведності. Фараон тепер змирився й сказав: “Згрішив я тим разом! Господь — справедливий, а я та народ мій — несправедливі”. Він благав Божих рабів заступитися перед Богом, щоб припинилися ці жахливі блискавки та грім. ВУС 221.3

Мойсей знав, що протиборство ще не закінчилося, бо він розумів, що відбувається в людському серці, яке через свою гординю кидає виклик Богові. Визнання фараона та його обіцянки не були результатом докорінної зміни його поглядів або серця, а були викликані тільки тим, що жах і страждання змусили його припинити на якийсь час боротьбу з Богом. Проте Мойсей пообіцяв виконати його прохання, так ніби визнання його було справжнім, а покаяння — щирим, щоб не давати йому приводу для майбутніх виявів упертості... ВУС 221.4

Вийшовши за межі міста, він “простяг руки свої до Господа, — і перестали громи та град, а дощ не лив на землю”. Проте щойно припинилися вияви Божественної сили, серце царя знову стало запеклим. ВУС 221.5

Господь демонстрував Свою силу, щоб зміцнити народ ізраїльський у вірі в Нього як єдиного істинного та живого Бога. Він дав їм безпомилкові свідчення того, яку різницю він установив між єгиптянами і Його народом. Він хотів, щоб усі народи Землі знали, що, хоч вони й перебували під тяжким гнітом і були знехтувані, Він все одно обрав їх Своїм особливим народом і чудовим чином звершить їхнє звільнення. ВУС 221.6

Євреї значною мірою втратили уявлення про істинного та живого Бога, спілкуючись тривалий час із єгиптянами та стежачи за їхнім помпезним ідолопоклонством... Вони бачили, що ідолопоклонники-єгиптяни процвітають, у той час як їм постійно доводиться чути глузування: “Ваш Бог вас залишив”. Однак нині, звершивши великі справи, Господь явив Своєму народові Свій характер і Свою Божественну владу та показав їм цілковиту нікчемність неправдивих богів (Ознаки часу, 18 березня 1880 р.). ВУС 221.7