Від усього серця

23 липня. Тепер воші та мухи

“І сказав Господь до Мойсея: ‘Скажи Ааронові: Простягни свою палицю, та й удар земний порох, — і нехай він стане вошами в усьому єгипетському краї!’” (Вих. 8:12). ВУС 219.1

Жаби вимерли, і їх позвалювали на купи. Цар і всі єгиптяни отримали докази, які їхня марна філософія не могла спростувати, докази того, що ці чудеса були не результатом чаклунства, а судами від Небесного Бога. ВУС 219.2

Проте варто було впертому цареві оговтатися від біди, як він знову відмовився відпустити Ізраїль. Аарон за Божим повелінням простяг руку, і порох земний перетворився на воші по всьому Єгипту. Фараон закликав чарівників, щоб ті зробили те ж саме своїми чарами, але ті не змогли... Чарівники самі визнали, що повторити це чудо вони вже не спроможні, і сказали: “Це перст Божий!” Та цар і далі був непохитний. ВУС 219.3

Після ще одного заклику “відпустити Мій народ”, на Землю обрушилася ще одна кара. Будинки єгиптян і вся земля їхня наповнилися собачими мухами, що аж “нищилась земля через ті рої мух”. Це були не ті мухи, які докучають нам у деякі пори року, не заподіюючи жодної шкоди, а величезні й отруйні мухи. Їхній укус був дуже болючим і для людей, і для тварин. Було заздалегідь оголошено, що ця кара не торкнеться землі Ґошен, — і так воно й сталося. ВУС 219.4

Тепер фараон послав за двома братами та сказав їм, що дозволить ізраїльтянам принести жертву в самому Єгипті, але ця пропозиція була відкинута. Деякі тварини вважалися об'єктами поклоніння серед єгиптян, і таким великим було їхнє благоговіння перед ними, що заколення однієї, нехай навіть випадкове, вважалося злочином, який карався смертю. Мойсей запевнив царя, що здійснити жертвоприношення Богові в землі єгипетській неможливо, оскільки як жертву вони можуть вибрати тварин, які вважаються священними в єгиптян. ВУС 219.5

Мойсей знову запропонував фараонові відпустити їх на три дні дороги в пустелю. Цар дав згоду й попросив Божих рабів помолитися про припинення кари. Вони пообіцяли, але при цьому застерегли його від чергового віроломства. Кара припинилася після їхньої молитви. Однак серце царя зробилося запеклим через його вперту непокору, і він знову відмовився відпустити народ (Ознаки часу, 11 березня 1880 р.). ВУС 219.6