Від усього серця

3 липня. Гнів Каїна

“І сказав Господь Каїнові: ‘Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє? Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє’” (Бут. 4:6, 7). ВУС 199.1

Від Господа не було приховане почуття образи, яке охопило Каїна, але Він хотів, щоб Каїн замислився над своїм учинком і, усвідомивши свій гріх, розкаявся й став на шлях послуху. Він не мав жодних підстав для гніву ні на свого брата, ні на Бога. Неприйняття його жертви було спричинене його власним нехтуванням ясно вираженою Божою волею... Жертва Авеля була прийнята, але тільки тому, що Авель виконав все точно так, як вимагав від нього Бог. Це аж ніяк не позбавляло Каїна його права первородства... Отже, Каїну була ясно викладена суть проблеми, але його охопив бунтівний дух, адже під сумнів ставилася його правота і йому не було дозволено слідувати власним незалежним уявленням. Він розгнівався на Бога й на свого брата. На Бога він розгнівався тому, що Той не прийняв планів грішника замість Божественних вимог, а на брата він розгнівався тому, що той його не підтримав... ВУС 199.2

Каїн запрошує Авеля на прогулянку в поле, і там він дає волю своєму невір'ю й нарікає на Бога. Він стверджує, що зробив усе правильно, запропонувавши свою жертву, і чим більше він нарікає на Бога й заперечує Його справедливість і милосердя в тому, що Він відкинув його дар і прийняв дар Авеля, тим Сильнішими стають його почуття образи та гніву. ВУС 199.3

Авель відстоює доброту та неупередженість Бога й дає Каїнові просте пояснення, чому Бог не прийняв його жертви. ВУС 199.4

Те, що Авель наважився суперечити Каїнові й зайшов настільки далеко, що вказав на його помилки, вразило Каїна... Розум підказував йому, що Авель мав рацію, говорячи про необхідність принести кров заколеної жертви, якщо він хотів, щоб його жертва була прийнята, але сатана представив йому ці події в іншому світлі. Він спровокував у Каїні шалену лють, аж поки той не вбив свого брата, взявши на свою душу гріх убивства (Ознаки часу, 16 грудня 1886 р.). ВУС 199.5