Від усього серця

30 червня. Шукайте миру

“Блаженна людина, що в Тобі має силу свою” (Псал. 84:6). ВУС 195.1

“Блаженні миротворці”... Як багато серед нас людей, які воістину хочуть стати блаженними, які намагаються не тільки слухати, але й виконують слова Христа? Хто перестане покладатися на самого себе, але покладе надію свою на силу, яка поза ним і вище нього, той зможе стати виконавцем слів Христа... ВУС 195.2

“Блаженні переслідувані за правду” (не за власну різкість і не за грубий характер, який породжує розбрати та чвари, але “за праведність”). Праведники — це люди, які бажають миру й готові пожертвувати заради миру всім, окрім принципів. Вони не можуть пожертвувати істиною, навіть якщо вірність їй коштує їм горя, докорів, страждань і навіть самого життя. “Бо їхнє Царство Небесне”. Переслідувані за правду ставлять Божі заповіді на перше місце у своєму житті й не дозволяють, аби будь-які людські інтереси, обіцянки нагород і слави ставали між ними та їхнім Богом. Їх не можна змусити відректися від Христа та зрадити Його справу. Вони бережуть у пам'яті рясні обітниці Божі, і коли ворог приходить як річка, то вітер Господній проганяє його. Святий Дух відкриває їхньому розумінню дорогоцінну сутність Святого Письма... ВУС 195.3

Церква сама потребує навернення, щоб її члени стали провідниками світла, були благословенні й слугували благословенням для ближніх. Якщо ми всім серцем не покладатимемося на милість Божу, то не отримаємо ні доступу до престолу благодаті, ні благословень від Бога Отця, які Він посилає тим, хто виконує Його волю. Наша віра має зосереджуватися на Божому Слові, яке є дух і життя. Кожна сторінка Святого Слова осяяна променями Сонця праведності. ВУС 195.4

Слово Боже повинно стати підтримкою для стражденних, утіхою для переслідуваних. Бог Сам звертається до віруючої, сповненої надій душі, бо Дух Божий — у Його Слові, і кожний, хто приймає слова Божі, отримує особливе благословення, коли його розум просвітлюється Святим Духом. Саме так віруючий приймає Христа, Хліб життя. Істина постає в новому світлі, і душу наповнює радість, немов у видимій присутності Христа (Ознаки часу, 10 жовтня 1895 р.). ВУС 195.5