Від усього серця

26 червня. Голодні й спрагнені праведності

“Блаженні голодні й спрагнені праведності, бо вони наситяться” (Матв. 5:6). ВУС 191.1

Істинний хліб життя можна знайти тільки в Христі. Хто не розуміє, що щедроти рясної благодаті, небесний бенкет, приготовлені безмірною ціною для насичення голодних і спраглих праведності, той не буде відсвіжений і зміцнений... ВУС 191.2

“Сказав їм Ісус: Я хліб життя! Хто приходить до Мене, — не буде голодувати”... ВУС 191.3

Голодні та спраглі праведності сповнені непереборного бажання стати схожими на Христа за характером, уподібнитися до Його образу, триматися Господньої дороги, чинити правду та суд. Нам потрібно постійно плекати в собі щире бажання здобути праведність Христа. Жодні земні потреби не повинні відволікати наш розум настільки, що ми перестанемо відчувати цей голод душі та прагнення набути якостей Христа... Опинившись в утисках і біді, душа бажає любові й сили Божої. Вона прагне впевненості, надії, віри. Ми повинні шукати прощення, миру, праведності Христа... Кожна душа, яка шукає Господа всім серцем, голодна й спрагла праведності... ВУС 191.4

Голод душі буде вгамований, коли наші серця звільняться від гордощів, марнославства й себелюбства, бо тоді ми вхопимося вірою за обітниці Божі, а Христос заповнить порожнечу й перебуватиме в серці. З вуст поллється нова пісня, оскільки здійсниться написане: “І дам вам нове серце”. Віруючий нестиме свідчення: “Бо з Його повноти ми всі одержували благодать за благодаттю”... ВУС 191.5

Без Христа голодні та спраглі душі ніколи не наситяться. Неможливо буде вгамувати відчуття потреби, тягу до чогось більш нетлінного, не затьмареного нічим земним і буденним. Душі необхідно опановувати щось більш піднесене й чисте, ніж усе, що можна знайти у світі... ВУС 191.6

Христос був розп'ятий за гріхи світу, і після Його воскресіння й вознесіння зазвучав звернений до всього світу заклик звернути на Нього свої погляди й так жити. Нам заповідано дивитися на невидиме, постійно мати перед своїм поглядом уявні живі образи вічних реалій, щоб, споглядаючи, ми перетворювалися на образ Христа (Ознаки часу, 29 серпня 1895 р.). ВУС 191.7