Від усього серця

21 червня. Справжнє багатство

“Лисиці нори мають і небесні птахи гнізда, а Син Людський не має де голови прихилити” (Матв. 8:20). ВУС 186.1

Христос прийшов у цей світ, щоб прожити життя досконалого послуху законам Божого Царства. Він прийшов, щоб піднести й облагородити людей, зміцнити їх у праведності. Він прийшов як Посередник, через Якого вони повинні були отримати істину. У Ньому зосереджені всі високі якості, необхідні для цілковитого вдосконалення характеру... ВУС 186.2

Христос залишив Своє високе панування в небесних оселях і, знявши із Себе царський вінець і монарші ризи, зодягнув Свою Божественність у людське тіло. Він зубожів заради нас, не здобувши земних багатств і вигод, щоб люди могли збагатитися понад міру вічною славою. Він став на чолі людської сім'ї й погодився пережити заради нас випробування та спокуси, породжені гріхом. Він міг з'явитися в силі й великій славі, зі свитою численних небесних ангелів. Однак ні, Він прийшов у покорі, народившись у скромній сім'ї. Він ріс у непримітному зневаженому селищі. Він жив у бідності, нерідко страждаючи від втрат і голоду. Тим самим Він показав, що земні багатства й високе становище не примножують цінності душі в Божих очах. Він не заохочував нас думати, що багатство робить будь-кого достойним вічного життя. Ті члени Церкви, які, коли брат їхній збідніє, поводяться з ним, ніби він більше недостойний їхньої уваги, навчилися цього аж ніяк не в Христа... ВУС 186.3

Саме підпорядкування гріху приносить душі найбільше нещастя. Не бідність, а непослух підриває нашу надію на здобуття вічного життя, яке прийшов принести нам Спаситель. Справжнє багатство, істинний мир та задоволення, міцне щастя — усе це можна досягнути тільки в цілковитій покірності Богові, у досконалому примиренні з Його волею. ВУС 186.4

Христос прийшов у наш світ, щоб прожити життя незаплямованої чистоти й таким чином показати грішникам, що Його силою вони теж можуть підкорятися святим Божим заповідям, законам Його Царства. Він прийшов, щоб звеличити й прославити Закон Своїм досконалим послухом Його принципам. Він поєднав людську природу з Божественною, щоб грішні люди стали учасниками Божественної природи й так віддалилися від панівного у світі розтління хтивістю. ВУС 186.5

Від Отця Христос постійно черпав силу, яка дозволяла Йому жити життям, не заплямованим гріхом (Рев'ю енд Геральд, 4 липня 1912 р.). ВУС 186.6