Від усього серця

20 червня. Мов корінь із сухої землі

“Бо Він виріс перед Ним, мов галузка, і мов корінь з сухої землі, — не мав Він принади й не мав пишноти; і ми Його” (Ісаї 53:2). ВУС 185.1

Люди, які жили за часів Христа, не змогли розглянути під покровом смирення славу Сина Божого. Він “погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хворобами”. Він був для них мов корінь із сухої землі, і не було в Ньому виду, який привертав би їх до Нього... ВУС 185.2

Христос звертався до людей зрозумілою для них мовою. Він викладав їм Істину найбільш переконливим і простим чином. Скромний, без будь-якої освіти бідняк міг через віру в Нього сприйняти найвищі істини Божі. Нікому не потрібно було звертатися до вчених мужів за поясненням змісту Його слів. Він не соромив неосвічених людей загадковими умовиводами, не користувався незвичними та вченими словами, про які вони не мали жодного уявлення. Найбільший Учитель, Якого будь-коли знав світ, був украй точний, простий і практичний у Своїх настановах. ВУС 185.3

Доки священики та рабини переконували себе у власній обізнаності, щоб навчати народ і навіть змагатися з Божим Сином у тлумаченні доктрин, Він викривав їх у тому, що вони не знали ні Писань, ні Божої сили. Не вченістю великих мужів світу цього відкриваються таємниці Плану викуплення. Священики й рабини вивчали пророцтва, але їм не вдалося виявити дорогоцінні докази Приходу Месії, манери Його з'явлення, Його місії та характеру. Ті, котрі переконували, що достойні довіри завдяки своїй мудрості, так і не збагнули, що Христос — Князь життя. ВУС 185.4

Рабини дивилися з підозрою та презирством на все, що не мало на собі відбитку світської мудрості, національної гордості та релігійної винятковості. Але місія Ісуса в тому й полягала, щоб протистояти таким порокам, виправити ці помилкові погляди та відродити віру й мораль. Він звертав увагу людей на чистоту життя та покірність духу, на посвячення Богові та Його справі без надії на світську пошану чи нагороду... ВУС 185.5

Його дух радів, коли Він бачив, як бідні в цьому світі охоче приймають дорогоцінну вістку, яку Він ніс. Він зводив очі до неба й говорив: “Славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти це від премудрих та розумних і відкрив це немовлятам” (Рев'ю енд Геральд, 3 серпня 1911 р.). ВУС 185.6