Від усього серця

8 червня. Велике джерело істини

“Навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, — і знайдете спокій своїм душам” (Матв. 11:29). ВУС 173.1

Христос — Автор всілякої істини. Кожний визначний задум, кожна мудра думка, кожна людська здібність або талант — це дар Христа. Він не запозичив у людства жодної нової думки, оскільки Він Сам є Джерелом усього. Але, прийшовши на Землю, Він виявив, що яскраві перлини істини, які Він довірив людському роду, поховані під нагромадженнями забобонів і переказів. Найважливіші істини були обрамлені в оману, щоб послужити на користь основного спокусника. Людським думкам, найпопулярнішим вигадкам людей надано блиску, щоб вони набули вигляду істини й були представлені як справжні небесні перлини, гідні уваги та вшанування. Але Ісус відкинув різноманітні хибні теорії. Ніхто, крім Викупителя світу, не мав влади представляти істину в її початковій чистоті, вільну від оманливих тлумачень, які сатана нагромадив навколо неї, аби приховати її небесну красу. ВУС 173.2

Деякі з істин, які говорив Христос, були знайомі людям. Вони чули їх з уст священиків, правителів і мислячих людей, однак ці думки, без сумніву, належали Христу. Він вручив їх довіреним людям, аби ті передали їх світові. За будь-якої нагоди Він проголошував ту істину, у якій, як Він бачив, мали потребу Його слухачі, незалежно від того, звучала вона раніше чи ні. ВУС 173.3

Робота Христа полягала в тому, щоб узяти необхідну людям істину, відокремити її від омани й представити її позбавленою від світських забобонів, щоб люди могли прийняти цю істину в її вічній цінності. Він розсіював туман сумнівів, щоб була виявлена істина, і яскравими променями світла осявав морок людських сердець. Ісус чітко протиставляв істину омані, щоб ця різниця була очевидна для всіх. Але як мало людей розуміють значимість тієї роботи, яку здійснював Христос! Як мало людей в наші дні мають правильне уявлення про те, наскільки дорогоцінні уроки, викладені Спасителем Його учням! ВУС 173.4

Він засвідчив, що Він є дорога, правда і життя. Він прагнув відвернути людські душі від тимчасових задоволень цього життя та спрямувати їх до невидимих, вічних реалій. Думки про Небо не розхолоджують людей у виконанні їхніх повсякденних обов'язків, а навпаки, додають більше вмінь та вірності (Рев'ю енд Геральд, 7 січня 1890 р.). ВУС 173.5