Від усього серця

2 червня. “Ворожнеча” як Божий дар

“І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту” (Бут. 3:15). ВУС 167.1

У цьому першому біблійному пророцтві міститься явний натяк на спасіння. Вирок цей звернений до змія, однак виголошений у присутності наших прабатьків, а отже, його слід розглядати як обітницю. Він слугує своєрідним оголошенням війни між сатаною та людством, але при цьому в ньому йдеться про те, що сила великого противника буде врешті зломлена. ВУС 167.2

Адам і Єва стояли як злочинці перед лицем свого Бога, чекаючи вироку за скоєний злочин. Але перш ніж розповісти їм про терен і осот, про скорботи та страждання, які стануть їхньою долею, і порох, у який вони повернуться, Господь промовив слова, які мали вдихнути в них надію. Хоч їм доведеться постраждати від свого могутнього противника, вони можуть сміливо дивитися в майбутнє, бо в кінці на них чекає перемога. ВУС 167.3

Бог проголошує: “Я покладу ворожнечу”. Ця ворожнеча має надприродний характер і виявляється в духовній боротьбі. Коли Адам і Єва згрішили, сама їхня природа стала згубною, призвівши до згоди, а не до суперечності із сатаною. Гордовитий узурпатор, досягнувши успіху в спокусі наших прабатьків, як і ангелів колись, розраховував заручитися їхньою вірністю та співпрацею в усіх своїх починаннях, спрямованих проти Божого правління. Між ним і його ангелами не було жодної ворожнечі. Які б розбіжності між ними не виникали, усі вони були об'єднані, ніби сталевими узами, опором і ненавистю до Бога. Але коли сатана почув, що Насіння жінки вразить змія в голову, він зрозумів: хоч йому і вдалося розбестити людську природу й уподібнити її до своєї, Бог якимось загадковим чином поверне людям їхню втрачену силу та наділить їх здатністю протистояти загарбникові й перемагати його. ВУС 167.4

Благодать, якою Христос наповнює душу, — ось що викликає в ній ворожнечу до сатани. Без цієї благодаті ми так і залишилися би бранцями сатани, рабами, готовими йому в усьому коритися. Новий принцип в душі породжує конфлікт там, де досі панував мир. Сила, якою наділяє нас Христос, дозволяє нам протистояти тирану й узурпатору. Якщо людина ненавидить гріх замість того, щоб любити його, якщо вона успішно чинить опір пристрастям, які раніше роз'їдали її зсередини, значить у ній почала діяти ця сила, послана йому згори (Рев'ю енд Геральд, 18 липня 1882 р.). ВУС 167.5