Від усього серця

24 травня. Добровільне служіння

“Тож бажаємо, щоб кожний з вас аж до кінця виявляв ту саму дбайливість для повної певності надії” (Євр. 6:11). ВУС 158.1

Господь зі схваленням дивиться на роботу Своїх вірних слуг... Безкорислива праця завжди належала до обов'язків обраного Божого народу, але одні нехтують роботою, яку їм слід виконувати, інші ж занадто перевантажені, щоб надолужити недогляди у своїй роботі. Якщо всі з радістю виконуватимуть свою частину, то знайдуть підтримку; ті ж, хто скаржиться та нарікає на кожному кроці, не отримають ні допомоги, ні нагороди. ВУС 158.2

Бог був незадоволений синами Ізраїлю, бо вони нарікали на Нього й виступали проти Мойсея, якого Він послав їм як визволителя. Господь чудовим чином вивів їх з рабства із землі єгипетської, щоб підняти, облагородити та зробити їх хвалою на Землі. Але їм довелося зустрітися з труднощами, пережити втому та втрати. Їм необхідно було відчути ці труднощі. Бог виводив їх з деградації, готуючи посісти почесне місце серед народів та отримати важливі священні істини... ВУС 158.3

Ізраїльтяни забули гіркоту свого служіння в Єгипті. Вони забули про милість і силу Бога, виявлені у звільненні їх від рабства. Ці люди забули про те, як їхні діти були помилувані від загибелі, коли ангел-губитель пройшов по Єгипту. Вони забули про грандіозний вияв Божественної сили біля Червоного моря, коли Єгова проголосив: “Тут ось межа твоїх хвиль гордовитих” — і хвилі зібралися, утворивши в одному місці стіну. Вони забули про те, що самі безпечно перейшли на інший берег по відкритому для них шляху, тоді як вороже полчище, яке пустилося слідом за ними, поглинула морська безодня... ВУС 158.4

Бог на жодну людину не покладає настільки важкий тягар, щоб їй на кожному кроці доводилося скаржитися на вантаж, який вона зобов'язана нести. Механізм зношується через тертя, а не постійний рух. Людей вбиває постійне занепокоєння, а не робота, яку вони виконують... ВУС 158.5

У служінні Христу — мир і вдоволення. Збираючись залишити Своїх учнів, Він дав їм на прощання таку обітницю: “Мир залишаю вам, Мій мир Я даю вам. Не так, як світ дає, Я даю вам” (Ознаки часу, 12 червня 1884 р.). ВУС 158.6