Від усього серця

5 травня. Справжні християни щасливі

“Благословенний Господь, — тягарі Він щоденно нам носить, Бог — наше спасіння” (Псал. 68:20). ВУС 139.1

Християни повинні бути найбільш життєрадісними та щасливими з усіх людей. Адже вони можуть усвідомлювати, що Бог — їхній Отець і вічний Друг. Проте багато з тих, хто називає себе християнами, мають хибне уявлення про християнську релігію. Вигляд у них похмурий, ніби над ними нависла хмара. Вони часто говорять про великі жертви, які довелося принести, щоб стати християнами. Вони звертаються до тих, хто не прийняв Христа, на власному прикладі показуючи, що їм доведеться відмовитися від усього, що приносить задоволення та радість у житті. Вони кидають тінь на блаженну християнську надію. Створюється враження, ніби вимоги Божі — це тягар навіть для охочої до служіння душі й ніби доведеться пожертвувати всім, що приносить задоволення. ВУС 139.2

Можна з упевненістю сказати, що ця категорія так званих християн не пізнала істинної віри. Бог є любов. Хто перебуває в Бозі, той перебуває в любові. Кожен, хто на власному досвіді пізнав любов і ніжне співчуття нашого Небесного Отця, поширюватиме навколо себе світло та радість, де б він не опинився. Їхня присутність і їхній вплив для ближніх будуть схожі на пахощі квітів, тому що вони пов'язані з Богом і Небесами, через них чистота та піднесена краса Небес виливаються на всіх, хто опиняється у сфері їхнього впливу. Це робить їх світлом для світу, сіллю землі... ВУС 139.3

Звідки художник черпає свої задуми? З природи. Однак Великий Художник змалював на небесному, постійно мінливому полотні неповторність заходу сонця. Він пофарбував небеса в золото, срібло та пурпур, наче небесні брами відчинилися навстіж, щоб ми побачили, як звідти виходить сяйво, і наша уява вмістила славу, яка перебуває всередині... ВУС 139.4

Коли ми зачаруємося красою природи та з'єднаємо те, що Бог створив для щастя людей, з Його характером, то станемо дивитися на Бога як на ніжного, люблячого Отця, а не просто як на суворого суддю... Коли ми споглядаємо Бога в природі, серце наше прискорює свій ритм і пульсує новою, більш глибокою любов'ю, змішаною з побожним трепетом і пошаною (Рев'ю енд Геральд, 25 липня 1871 р.). ВУС 139.5