Від усього серця

28 квітня. Добрий самарянин (Частина 2)

“Він підійшов, перев'язав його рани, поливши на них оливи й вина, посадив його на худобину, привіз до гостиниці й подбав про нього” (Луки 10:34). ВУС 131.1

У цій притчі Ісус розповів про незнайомця, про ближнього, про брата, постраждалого, пораненого та покинутого помирати... Але хоч священики та книжники читали закон, вони не втілили його у своє практичне життя... ВУС 131.2

Коли Ісус розповів про те, як священик і левит поставилися до потерпілого, законник не почув нічого, що суперечило б його власним уявленням, формам і обрядам, котрі, як він був навчений, відповідали вимогам закону. Але Ісус описав таку сцену: “А якийсь самарянин, проходячи, підійшов до нього і, побачивши, змилосердився. Він підійшов, перев'язав його рани, поливши на них оливи й вина, посадив його на худобину, привіз до гостиниці й подбав про нього”... ВУС 131.3

Показавши жорстокість і себелюбство, виявлені представниками Його народу, Христос вивів на передній план самарянина, якого юдеї зневажали, ненавиділи та проклинали, і вказав їм на нього як на людину, яка володіла більш шляхетними рисами характеру, ніж ті, хто хизувався власною праведністю... ВУС 131.4

Кожен, хто говорить про себе як про Божу дитину, повинен ретельно вивчити цей урок у всіх деталях... Самарянин зрозумів, що перед ним бідний, стражденний чоловік, і, щойно побачивши його, перейнявся до нього співчуттям... ВУС 131.5

Самарянин підкорився спонуканню доброго, люблячого серця. Описані Христом священик і левит заслуговували найсуворішого осуду через свою байдужість. Однак цей урок не тільки для них, а й для християн наших днів. Це урочисте застереження для нас, щоб через людяність ми не відмовили в милосерді та співчутті стражденним... ВУС 131.6

У притчі про доброго самарянина Ісус представив Свою любов і Свій характер. Життя Христа було наповнене вчинками любові до тих, хто заблукав і близький до загибелі. В образі пораненого, пограбованого подорожнього представлений грішник. Людську сім'ю, грішний рід, зображено в образі роздягненого, закривавленого, безпорадного страждальця. Ісус бере Свій одяг праведності й покриває ним душу, і кожний, хто вірить у Нього, не загине, але матиме життя вічне (Ознаки часу, 23 липня 1894 р.). ВУС 131.7