Звеличуйте Ісуса Христа

17 березня. Співчуття до усіх

“Дух Господа Бога на Мені, бо Господь помазав Мене... щоб радість вчинити сіонським жалобникам, щоб замість попелу дати їм оздобу, оливу радости замість жалоби, одежу хвали замість темного духа...” (Ісая 61:1, 3). ЗІХ 78.1

Христос був дуже спостережливим. Він помічав багато такого, чого не бачили інші. Ісус був завжди готовий допомогти, сказати слова надії та співчуття розчарованим і знедоленим. Він дозволяв, аби натовп звідусіль тиснув Його, і ніколи не скаржився, хоч інколи люди майже збивали Його з ніг. Коли Він зустрічав похоронну процесію, то не минав її байдуже. Коли Спаситель бачив наслідки смерті, на Його обличчі було видно сльози; Він плакав з тими, що плачуть. ЗІХ 78.2

Якщо діти збирали польові квіти, що рясніли навколо, щоб подарувати їх Йому, Він із задоволенням приймав їх, усміхався дітям і тішився такою різноманітністю квітів. ЗІХ 78.3

Усі діти були Його спадщиною. Він знав, що прийшов викупити їх від. ворога власною смертю на Голгофському хресті. Ісус говорив дітям слова, які назавжди закарбувалися в їхніх серцях. Вони тішилися, що Йому подобалися їхні дарунки, були щасливі дружньою розмовою з ними. ЗІХ 78.4

Христос не раз спостерігав за дітьми, коли вони бавилися, і часто висловлював Своє схвалення, коли вони отримували у змаганнях маленькі невинні перемоги. Він співав дітям приємні підбадьорюючі пісні. Діти відчували, що Він любив їх. Дивлячись на дітей, Ісус ніколи не супився, а тому вони розповідали Йому про свої дитячі радості і смутки. Часто Він збирав квіти, вказуючи дітям на їх красу, і залишав їм ці квіти. Він створив квіти і найкраще відчував їхню красу. ЗІХ 78.5

Дехто стверджує, що Ісус ніколи не усміхався. Це неправильно. Чисте, невинне дитя завжди надихало Його на радісний спів. ЗІХ 78.6

Людям, котрі ходили за Христом, Він пояснював Боже Слово настільки зрозуміло, що вони прагнули і надалі спілкуватися з Ним. Ісус спрямовував їхні думки від низького, земного до святих принципів істини та праведності. Він намагався усім відкрити, що означає перетворення характеру за божественною подобою. Його слова вселяли віру. Він скеровував думки Своїх слухачів від швидкоплинного світу з його повсякденними турботами до вищого і прекрасного, котрий багато людей випускали з уваги. Він показав, що кожний момент життя матиме вічні наслідки. Спаситель проголосив, що, порівняно з прийдешнім, усе в цьому світі нічого не варте (Рукопис 20, 1902 р.). ЗІХ 78.7