Звеличуйте Ісуса Христа

15 березня. Він знає наші спонукання

“І покликавши учнів Своїх, сказав їм: ‘Істинно кажу вам, що ця бідна вдова поклала більше за всіх, що клали в скарбницю’” (Марк.12:43). ЗІХ 76.1

Ісус був у дворі, де стояли скриньки храмової скарбниці, і спостерігав за тими, хто приносив свої дари. Чимало багатих людей мали великі суми і клали їх до скарбниці так, щоб бачили усі. Ісус дивився на них зі смутком, але нічого не говорив про їх багаті дари. Раптом Його обличчя засяяло; Він побачив бідну вдовицю, котра нерішуче наближалась, ніби боячись, що її помітять. Коли поруч проходили багаті й горді, аби покласти свої дари, вона зі страхом відступала назад, не насмілюючись наблизитися. Але ж вона прагнула зробити хоч щось для діла, яке любила. Жінка ще раз глянула на дар, який був у руці, — надто малий порівняно з тими, що приносили багаті люди. Але це було усе її майно. Вловивши сприятливу мить, вона квапливо вкинула свої дві лепти до скриньки і поспішно відійшла назад. Коли вона це зробила, то зауважила на собі уважний погляд Ісуса, що був недалеко. ЗІХ 76.2

Спаситель покликав до Себе учнів і звернув їхню вагу на цю убогу вдовицю. Вона почула слова похвали: “Істинно кажу вам, що ця бідна вдовиця поклала більше за всіх, хто клав у скарбницю”. Сльозами радості наповнились очі жінки від усвідомлення, що її вчинок справедливо оцінений. Багато хто міг би порадити їй, аби вона залишила ту мізерну суму собі, оскільки, потрапивши до рук ситих священиків, вони все одно загубляться серед багатих і дорогих дарів, укинутих до скарбниці іншими. Але Ісус зрозумів її спонукання. Жінка вірила, що служіння у храмі встановлене Богом, і прагнула зробити усе, що могла, аби його підтримати. Вона зробила те, що могла. Про її вчинок пам'ятатимуть у всі часи; він обернеться для неї радістю у вічності. У свій дар убога вдовиця вклала серце, а тому його цінність вимірюється не кількістю і вартістю вкинутих монет, а любов'ю до Бога і піклуванням про Його справу... ЗІХ 76.3

Мотиви, якими керуємось у своїх вчинках, розкривають їхнє справжнє значення, тавруючи ганьбою чи відзначаючи високу мораль. Для Бога найціннішими є не ті вчинки, які усі бачать і вихваляють. В очах Божих незначні обов'язки, які ми виконуємо з радістю, наші непомітні скромні дари, що, з людської точки зору, не мають жодної цінності, часто отримують Його найвищу оцінку. Серце, сповнене любов'ю і вірою, дорожче для Бога, аніж усі найкоштовніші дари... Саме цей дух щедрості й дитяча віра були високо оцінені Спасителем. ЗІХ 76.4

Багато бідних людей прагнуть виявити Богові вдячність за Його милість та істину... Дайте їм змогу внести свою лепту до небесної скарбниці. Якщо ці скромні дари принесені від серця, переповненого любов'ю до Бога, Він благословлятиме таких людей (Христос — надія світу, c. [614-615]). ЗІХ 76.5