Звеличуйте Ісуса Христа

13 березня. Він — Сонце Праведності

“А для вас, що боїтеся Імені Мого, зійде Сонце Праведності, в Його промінні буде спасіння” (Мал.4:2 СП). ЗІХ 74.1

У домі рибалки у Капернаумі теща Петра лежить хвора “в великій гарячці”; і “просили Його за неї”. Ісус “доторкнувся до руки її, і гарячка покинула; вона встала і служила Спасителю та Його учням” (Лука 4:38; Марк.1:30; Матв.8:14). ЗІХ 74.2

Вістка про це розлетілася дуже швидко. Чудо відбулося в суботу, і через страх перед рабинами люди, які мали потребу в зціленні, не відважувалися приходити до Ісуса до заходу сонця. Та лише стемніло, з будинків, крамниць, ринкових площ мешканці міста рушили до скромної оселі, де знайшов притулок Ісус, і незабаром великий натовп обступив Його. Найслабших несли на носилках, інші йшли, спираючись на палиці або руки друзів, треті, хитаючись і шкутильгаючи, самі прямували до Спасителя... ЗІХ 74.3

Ніколи раніше Капернаум не був свідком такого великого дня. Тріумфуючі вигуки про зцілення та радісні оклики сповнювали повітря. ЗІХ 74.4

Ісус не припиняв Своєї праці, аж поки останній страдник не отримав полегшення. Стояла глибока ніч, коли нарешті натовп розсіявся і в домі Симона запанувала тиша. Довгий, сповнений хвилювань день залишився позаду; Ісус потребував відпочинку. Та коли місто ще було оповите сном, Спаситель, “над ранком... уставши, вийшов і пішов у місце самітне, і там молився” (Марк.1:35). ЗІХ 74.5

Вранці Петро з товаришами прийшли до Ісуса і сказали, що мешканці Капернаума вже шукають Його. Із здивуванням вони почули відповідь Христа: “І іншим містам Я повинен звіщати Добру Новину про Боже Царство, бо на те Мене послано” (Лука 4:43). У збудженні, яке охопило Капернаум, таїлася небезпека, що мета Його місії буде неправильно сприйнята. Ісусові не приносила вдоволення увага людей, які шукали Його тільки як чудотворця та зцілителя фізичних хвороб. Він намагався навернути людей до Себе як до Спасителя. В той час, як люди палко бажали вірити, що Він прийшов як Цар, аби владарювати на Землі, Він намагався звернути їхні думки від земного до духовного. Його успіх виключно як Зцілителя зашкодив би головній справі... ЗІХ 74.6

Прагнення до слави... було чужим Синові Людському. Ісус не скористався жодним із тих засобів, до яких звертаються люди, аби завоювати прихильників та їхню відданість. ЗІХ 74.7

Сонце Праведності не прийшло у світ у повному сяйві та величі, щоб засліпити людський розум Своєю славою. Ось що написано про Христа: “Прихід Його, мов зірниці” (Осія 6:3). Поволі і спокійно світло нового дня наповнює землю, розганяє темряву, пробуджуючи світ до життя. Так сходить і Сонце Праведності та “лікування в проміні Його” (Служіння зцілення, c. [29-32]). ЗІХ 74.8