Звеличуйте Ісуса Христа

5 березня. Ісус отримує запевнення у Своєму синівстві

“І коли хрестився весь народ, і Ісус, охрестившись, молився, відкрилось небо” (Лука 3:21). ЗІХ 66.1

Коли Ісус прийшов до Йордану, Йоан розпізнав у Ньому чистоту характеру, якої не бачив у жодній людині. Сама атмосфера Його присутності була святою і викликала благоговіння. Серед численних людей, які приходили до нього й товпилися навкруги, Йоан чув лише про вчинені злочини; він зустрічав людей, обтяжених незліченними гріхами, але ніколи не бачив особи з такою великою божественною силою. Все це сповна відповідало тому, що Йоанові було відкрито про Месію... ЗІХ 66.2

Ісус прийняв хрещення не на знак покаяння або визнання власної вини. Він ототожнив Себе з грішниками, йдучи тією дорогою, котрою повинні йти ми, а тому виконував те, що повинні виконуватиме Його сповнене страждань і терпіння життя після хрещення також є прикладом для нас. ЗІХ 66.3

Вийшовши з води, Ісус став на березі навколішки і молився. Починався новий найважливіший етап Його життя (Христос — надія світу, c. [110]). ЗІХ 66.4

Ніколи раніше ангели не чули такої молитви. Вони готові були запевнити Відкупителя у своїй любові до Нього. Але ні — Отець Сам служитиме Своєму Синові. Вмить від престолу заструменіло світло Божої слави. Небеса відкрилися, і звідти полилися промені світла і слави, з'явилася істота, ніби з сяючого золота, у вигляді голуба. Цей птах був символом покірності і лагідності Христа. ЗІХ 66.5

Люди стояли перелякані і здивовані. Їх погляд був звернений на Христа, схилена постать якого була освітлена чудовим сяйвом і славою, що споконвіку оточують Божий престол. Його звернене до неба обличчя також сяяло славою, якої ніколи раніше не було видно на жодному людському обличчі. Загуркотів грім, на небі спалахнули стріли блискавок. У надзвичайній величі пролунав голос: “Це Син Мій улюблений, що Його Я вподобав”... Голос Єгови запевнив Христа у тому, що Він є Сином Вічного (Молодіжний керівник, березень 1874 р.). ЗІХ 66.6

Слава, що спочивала на Христові, є для нас запорукою Його любові. Вона свідчить про силу молитви; про те, як голос людини може досягти Божого слуху і яким чином наші прохання будуть прийняті в небесах. Гріх розлучив Небеса із Землею, розірвавши зв'язки між ними, але Ісус знову з'єднав землю із славою Небес. Його любов обійняла людину і досягла висот. Світло, що зійшло з небес на нашого Спасителя, зійде і на нас, коли будемо просити в молитві про допомогу, щоб перемогти спокуси. Голос, котрий промовляв до Ісуса, говорить і кожній віруючій душі: “Ти — Моя люба дитина, яку Я Собі вподобав” (Христос — надія світу, c. [113]). ЗІХ 66.7