Звеличуйте Ісуса Христа

4 березня. Сповнений Духа з дитинства

“І коли Йому було дванадцять років, вони за звичаєм прийшли в Єрусалим на свято” (Лука 2:42). ЗІХ 65.1

Коли Ісусові сповнилось дванадцять років, через Святого Духа Він певною мірою відчув вагу тягаря у тому, що Йому належить виконати особливу місію, задля котрої Він прийшов у цей світ. Його душа була готова діяти. Відкритий для повчання, Він ставив незвичні питання і таким чином освічував розум Своїх співрозмовників, приводячи їх до розуміння пророцтв, місії та служіння Месії, Котрого вони чекали. ЗІХ 65.2

Юдеї виношували фальшиві ідеї. Вони очікували великих і чудових подій, сподіваючись, що в час Свого пришестя Месія звеличить їх над усіма народами Землі. Вони чекали на ту славу, котра супроводжуватиме Другий прихід Христа, і випустили з уваги покору, яка мала бути притаманною Його першому пришестю. ЗІХ 65.3

Ісус Своїми запитаннями із пророцтва Ісаї, що вказували на Його Перший прихід, просвітив розум тих, котрі готові були прийняти істину. Він Сам колись дав ці пророцтва; і коли Святий Дух пригадав їх Йому, відкривши, яку велику справу належить здійснити, Він передав світло та пізнання оточуючим людям. ЗІХ 65.4

Хоча Ісус зростав “та зміцнявся духом, набираючись мудрості, і благодать Бога на Ньому пробувала” (Лука 2:40), Він не пишався і не вважав Себе вищим за інших покірних трудівників. Ісус взяв на Себе долю сімейних турбот, разом зі Своїми батьком, матір'ю р братами... Хоч Його мудрість здивувала богословів, Він покірно підкорився земним батькам, продовжуючи ділити з ними домашні турботи, і працював Своїми руками, як будь-який простий трудівник. Про Ісуса сказано, що в юні роки Він “зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей” (Лука 2:52). ЗІХ 65.5

Він не припиняв покірно виконувати Свої обов'язки, хоча щоденно отримував пізнання про Свою надзвичайну місію. Він бадьоро брався до роботи, якої очікують від юнака, що живе у скромній обтяженій убогістю родині. Ісус розумів спокуси дітей, бо Сам пізнав їх журбу і переживання. Твердо і неухильно Він прагнув до істини. Ісус ані на йоту не поступався правдою, як би Його не схиляли до зла. Він виявляв незаперечний синівський послух, однак Його незаплямоване життя викликало ревнощі і заздрість у Його братів. Дитинство та юність Ісуса не можна назвати спокійними та радісними. Його брати не вірили у Нього як Месію. Їх дратувало, що Він не робив усе так, як вони, і не брав участі в їхніх поганих учинках. У родинному колі Він був життєрадісним, але ніколи не галасував. Ісус завжди був готовий навчатися. Він знаходив велику радість у природі; Сам Бог був Його Вчителем (Ознаки часу, 30 липня 1896 р.). ЗІХ 65.6