Звеличуйте Ісуса Христа

19 лютого. Наша життєва сила

“Всього Адам прожив дев'ятсот тридцять років і аж тоді помер” (Бут.5:5). ЗІХ 52.1

Книга Буття дуже виразно розповідає про соціальне й приватне життя мешканців тодішнього світу, однак ніде не повідомляється про немовля, яке б народилося сліпим, глухим, паралізованим, потворним або недоумкуватим. Там не згадується про природну смерть у дитячих літах чи юнацтві. Нічого не говориться і про чоловіків чи жінок, котрі помирали б від хвороби. Некролог у книзі Буття виглядає так: “Всього Адам прожив дев'ятсот тридцять років і аж тоді помер”. “Всього Сиф прожив дев'ятсот дванадцять років” (Бут.5:8). Про інших записано так: “помер... у старості щасливій” (Бут.25:8). Син так рідко помирав раніше від батька, що така подія вважалася гідною особливого запису: “Гаран же помер за життя свого батька” (Бут.11:28). Але Гаран мав уже дітей. ЗІХ 52.2

Бог наділив людину такою могутньою життєвою силою, що вона може протистояти хворобам, поширеним через шкідливі звички, набуті людьми протягом шести тисяч років. Сам цей факт є переконливим доказом сили і дивовижної енергії, даної Богом людині під час її створення. Потрібно було понад дві тисячі років злочинного життя і потурання пристрастям, аби серйозно підточити організм людини. Якби Адам у час створення не був наділений життєдайною силою, що у двадцять разів перевищувала життєву енергію сучасних людей, то людство з його теперішнім протиприродним способом життя зникло б зовсім. За часів Першого приходу Христа людство деградувало настільки швидко, що на тогочасних жителів навалилася маса хвороб, несучи із собою страждання і невимовні нещастя... ЗІХ 52.3

Бог не створив людину такою слабкою, якою воно є тепер. Таке становище обумовило не Провидіння, а людина з її шкідливими звичками і зловживаннями, порушенням законів, установлених Богом для управління існуванням людини. Через потурання апетитові Адам і Єва спочатку втратили своє високе, святе і щасливе становище. Через цю ж саму спокусу людство поступово ослабло. Люди дозволили апетитові і пристрастям панувати над ними, покоривши їм свій інтелект... ЗІХ 52.4

Вражає та безпринципність, що характеризує наше покоління і є плодом нехтування законами життя і здоров'я. Незважаючи на отримане людьми світло, усюди панує невігластво з цього питання. У багатьох людей головна турбота полягає в наступному: що їсти? Що пити? У що зодягтися?... Який же великий контраст між нашим поколінням і тими, що жили протягом перших двох тисячоліть! (Свідоцтва для Церкви, т. 3, c. [138-141]). ЗІХ 52.5