Звеличуйте Ісуса Христа

11 лютого. Душа, перетворена за Божою подобою

“Слова, які Я говорив вам, є дух життя” (Йоан.6:63). ЗІХ 44.1

Центральною темою Біблії, навколо якої ґрунтуються усі інші, є План спасіння, відновлення в людській особі Божої подоби. Від першої вістки надії, що прозвучала в Едемі, аж до фінальної славної обітниці Відкриття: “І побачать лице Його, а ім'я Його буде на їхніх чолах” (Відкр.22:4), зміст кожної книги і вірша в Біблії е відкриттям чудової звістки, що людина може духовно зростати за допомогою сили Бога, Котрий “перемогу нам дав Господом нашим Ісусом Христом” (1Кор.15:57). ЗІХ 44.2

Хто пройнявся цією думкою, той має перед собою безліч тем для дослідження. Така людина знайшла ключ, що відкриє їй скарбницю Божого Слова... ЗІХ 44.3

Творча сила, що викликала до існування світи, міститься і в Божому Слові. Його Слово дає силу, породжує життя. Кожне повеління взаємопов'язане з обітницею; добровільно прийняте, воно проникає в душу, несучи у собі життя Вічносущого Бога. Воно перетворює і відновлює людину за Божою подобою. ЗІХ 44.4

Життя, дароване Словом, ним же і підтримується. “Кожним словом, що походить із уст Божих, буде жити людина” (Матв.4:4). ЗІХ 44.5

Наш розум і душевні риси формуються в залежності від того, що їх живить; ми самі обираємо, чим насичувати свою душу. Кожен обирає теми, які його цікавлять і, врешті-решт, сформують характер. ЗІХ 44.6

Читаючи Боже Слово, кожна людина, куди б не закинула її доля, має можливість вибирати спілкування, котре їй найбільш до душі. На сторінках Біблії вона може вести бесіду з найблагороднішими, найвидатнішими людьми давнини і слухати голос Всевишнього, Котрий звертається до людей. Вивчаючи і роздумуючи над темами, “у які бажають проникнути ангели” (1Петр.1:12), вона може спілкуватися з ними. Людина, котра шукає, обов'язково знайде дорогу, щоб іти слідами Небесного Вчителя, слухати Його проповіді, проголошені на схилі гори, на рівнині чи морі. ЗІХ 44.7

Вже на цій землі людина може жити в небесній атмосфері, несучи спокушуваним і засмученим вістку надії і жадобу святості, тим самим заглиблюючись, подібно до стародавнього Еноха, у своє спілкування з Невидимим; душа наближається до порогу вічності, доки не відчиняться ворота і вона не увійде туди. Така людина не буде почуватися чужою на небі. Голоси, що вітатимуть її, — це голоси святих, які завжди були її невидимими друзями; їхні голоси вона навчилася розрізняти і любити ще на землі. Хто живе за Божим Словом на землі, спілкуючись з Небесами, знайде там свій вічний дім (Виховання, c. [125-127]). ЗІХ 44.8