Звеличуйте Ісуса Христа

30 січня. Новий живий шлях для всіх

“Коли ж Ісус спробував оцту, то сказав: ‘Звершилось!’ І, схиливши голову, віддав дух” (Йоан.19:30) . ЗІХ 32.1

Ніколи ще Земля не була свідком чогось подібного. Люди, затамувавши подих, стояли як зачаровані, стежили за Спасителем. Знову темрява вкрила землю, і почувся грізний гуркіт, подібний до відлуння грому. Це був сильний землетрус. Люди падали одне на одного. Почалась паніка, усіх охопив жах. Розколювалися скелі й кам'яні брили; змітаючи усе на своєму шляху, розбивалися на рівнині. Відкривались могили, і мертві залишали свої гроби. Здавалось, увесь світ зруйнується вщент. Священики, старійшини, воїни, кати і прості люди, занімівши від страху, лежали долілиць на землі. ЗІХ 32.2

Коли Христос гучно скрикнув: “Звершилось!”, священики якраз звершували служіння в храмі. Була година вечірньої жертви. Було приведено для заколення ягня, що символізувало собою Спасителя. Священик у розкішному символічному одязі стояв з піднятим в руці ножем, як колись Авраам, що готував принести в жертву свого сина. Народ уважно спостерігав за цією сценою. Аж ось земля почала хитатись і тремтіти — до неї наблизився Сам Бог. Невидима рука розриває внутрішню завісу в храмі згори аж до низу, і перед очима присутніх відкривається місце, на якому колись була очевидною Божа присутність. Тут, на престолі благодаті, Господь відкривав Свою славу. Ніхто, крім первосвященика, ніколи не піднімав завіси, яка відокремлювала най святішу частину від решти храму. Сюди він входив один раз на рік для спокути гріхів народу. Вмить завіса розірвалась навпіл. Святе святих земної святині втратило свою святість. ЗІХ 32.3

Усі присутні збентежені й охоплені жахом. Священик приготувався заколоти жертву, але ніж випадає з його безсилих рук і ягня втікає. В час смерті Божого Сина реальність зустрічається із своїм прообразом. Велика Жертва принесена. Шлях у Святе святих відкрився. Новий шлях, який веде безпосередньо до Бога, приготовлений для всіх. Людство, яке потопало у гріхах, вже не має потреби в служінні первосвященика. З тих пір Спаситель став Священиком і Заступником у небесній святині. Здавалось, що живий голос промовляє до віруючих: “Настав кінець для усіх жертов і дарів за гріх. Божий Син прийшов за Його Словом: ‘Ось іду (у сувої книжки про Мене написано), щоб волю чинити Твою, Боже’”. “...З власною кров'ю увійшов до святині... та й здобув вічне відкуплення” (Євр.10:7; 9:12). (Христос — надія світу, c. [756]). ЗІХ 32.4