Звеличуйте Ісуса Христа

7 листопада. Небесні книги записів

“Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, — чи добре воно, чи лихе!” (Екл.12:14). ЗІХ 313.1

Нехай кожен з нас поміркує про те, що записано в небесних книгах про наше життя, характер і ставлення до Бога. Чи зросла наша любов до Бога протягом минулого року? Якщо Христос дійсно живе в наших серцях, ми будемо любити Бога, та з радістю виконувати Його Заповіді; ця любов буде постійно поглиблюватися і зміцнюватися. Ми зможемо відкрити Христа світові лише тоді, коли будемо з чистим серцем, життям, характером, будемо святими в нашій розмові. Ані в наших серцях, ані на устах не повинно бути підступності. Подивімося ж на наше минуле життя і запитаймо себе, чи довели ми свою любов до Ісуса тим, що прагнули бути схожими на Нього і працювали так, як працював Він, аби спасти всіх, задля кого помер Господь. ЗІХ 313.2

Про ревних, самовідданих учнів Христа написано, що Ісус не соромився називати їх братами, — настільки повно вони виявляли Його Дух і носили Його подобу. Своїми вчинками вони постійно свідчили про те, що світ не був їхнім домом, а вони є громадянами неба і прагнуть кращої батьківщини — небесної. Їхні розмови були про небесне, вони тягнулись до нього; були в світі, але не від світу. Духом і вчинками вони були чужі його звичаям і законам. Їхнє щоденне життя свідчило про те, що вони жили для Божої слави. Як і їхній Учитель, вони були глибоко стурбовані спасінням душ. Заради цього працювали, усім жертвуючи і не шкодуючи власного життя. Своєю діяльністю і характером вони освітили дорогу на небеса. Ісус із задоволенням дивиться на таких учнів як на Своїх представників. Вони не покажуть в неправдивому світлі Його характер... ЗІХ 313.3

Успіх Своєї справи у цьому світі Христос поставив у залежність від праці і жертовності Своїх послідовників. Спасіння наших душ було куплене безмежним даром Сина Божого. Ісус залишив небеса, Свою славу, спілкування і поклоніння безгрішних ангелів і заради нас упокорив Себе аж до хресної смерті. Нині, ставши співучасниками Його великого дару, ми повинні приєднатися до Його жертви, несучи іншим благословення спасіння. ЗІХ 313.4

В житті Христа не було й найменшого прояву егоїзму. Всі, хто співпрацює разом з Богом, виявлятимуть дух свого Господа. Вони будуть постійно звільнятися від егоїзму і відмовлятися від самодогоджання навіть у тому, що раніше здавалося їм невинним... І коли відкриється Його слава, вони будуть тішитися невимовною радістю (Ознаки часу, 22 грудня 1890 р.). ЗІХ 313.5