Звеличуйте Ісуса Христа

25 серпня. Споглядаючи, ми змінюємося

“Дивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми дітьми Божими звалися, і ними ми є” (1Йоан.3:1). ЗІХ 239.1

Через заслуги і праведність Христову, які вірою зараховуються нам, ми повинні досягати досконалості християнського характеру. Щодня і щогодини маємо виконувати заклик апостола “дивитися на Ісуса, Засновника і Завершителя віри” (Євр.12:2). Коли ми так чинимо, наші думки стають яснішими, віра — сильнішою і надія — міцнішою. Ми настільки захоплені Його красою, чистотою, добротою і жертвою, завдяки якій Він примирив нас з Богом, що в нас не виникає бажання висловлювати сумніви і розчарування. ЗІХ 239.2

Прояв Божої любові, милості й доброти, вплив Святого Духа на серце з метою його просвітлення й оновлення приводить нас до такого тісного спілкування з Христом, що, маючи повне уявлення про Його характер, ми здатні розрізняти майстерні спокуси сатани. Дивлячись на Ісуса та довіряючи Його заслугам, ми отримуємо благословення світла, миру і радості у Святому Дусі. Усвідомлюючи велику справу спасіння, здійснену задля нас Христом, ми готові вигукнути: “Дивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми дітьми Божими ми звалися, і ними ми є”. ЗІХ 239.3

Брати і сестри, споглядаючи Ісуса, ми зміцнюємося. Пробуваючи в любові Бога і Спасителя, роздумуючи про досконалість божественного характеру й вірою приймаючи праведність Христову, ми змінюємося на Його подобу. Тож не потрібно зберігати в пам'яті усе неприємне: гріхи, зіпсутість, розчарування, прояви диявольської сили... ЗІХ 239.4

Нехай буде подяка Богові за те, що Він показав нам більш світлі й підбадьорливі картини. Будемо ж збирати, як дорогоцінний скарб, Його благословенні запевнення і постійно споглядати їх. Син Божий, що залишив престол Небесного Отця і зодягнув Свою божественність у людське єство, аби звільнити людину від демонської сили; перемога, яку Він отримав задля нас, відкривши людям небеса; небесна святиня, що відкрита очам людей, де являється Божественна слава; грішне людство, підняте зі згубної прірви, куди його штовхнув гріх і котре знову приведене до спілкування з безмежним Богом, і перенісши божественне випробування завдяки вірі у Відкупителя; нарешті людство, зодягнуте в праведність Христову і піднесене до Його престолу, — ось теми, над якими нам потрібно роздумувати і якими можемо тішитися і радіти. ЗІХ 239.5

І коли “ми дивимося не на видиме, а на невидиме”, то свідчимо про вірність слів, що “короткочасне легке страждання наше викликає без усякої міри вічну славу” (2Кор.4:17-18). (Свідоцтва для Церкви, т. 5, c. [744-745]). ЗІХ 239.6