Звеличуйте Ісуса Христа

14 січня. Справжній характер Бога, явлений у Христі

“І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту” (Бут.3:15). ЗІХ 16.1

Ворожнеча, про яку йдеться у пророцтві, даному в Едемі, не обмежується сатаною і Князем життя. Воно має універсальне значення. Сатана і його ангели ворогуватимуть з усім людством. “І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її”. ЗІХ 16.2

Ворожнеча між насінням змія та насінням жінки — це надприродна ворожнеча. Ворожнеча з Христом була і природною, і надприродною, оскільки в Ньому божественне єство об'єдналося з людським. Ніколи ворожнеча не досягала такої гостроти, як у той час, коли Христос прийшов на Землю. Ніхто раніше не відчував до гріха такої ненависті, як Ісус Христос. Він бачив, як гріх спокусив та звів ангелів, тому усіма силами боровся проти нього. ЗІХ 16.3

Чистота і святість Христа, бездоганна праведність Того, Хто не вчинив жодного гріха, були вічним докором будь-якому гріхові у світі, що потонув у пожадливостях і злі. Серед моральної темряви, якою сатана огорнув увесь світ, в житті Христа сяяло світло істини. Христос викрив ворога і врятував багатьох людей від його руйнівного впливу. Саме це й викликало у сатани таку люту ненависть. Разом зі своїм воїнством демонів він вирішив боротися до переможного кінця, оскільки на Землі був особисто присутнім Той, Хто є досконалим представником Небесного Отця, Чий характер і діла спростували неправильне уявлення про Бога, яке поширював диявол. Сатана звинувачував Бога у тому, в чому був винуватим сам. Тепер у Христі він побачив Бога, Котрий відкрився у Своєму правдивому характері, — милостивого, співчутливого Отця, Котрий не бажав смерті жодного, але щоб усі прийшли до Нього в покаянні й мали вічне життя. ЗІХ 16.4

Захоплення світом — це одна з найуспішніших спокус сатани. Він намагається так захопити серця і розуми людей земним, щоб у них не залишалося часу для небесного. Усіма способами він підтримує в них любов до світу. Земне починає затьмарювати небесне і витісняє Господа з їхнього розуму... ЗІХ 16.5

Сатана лише ужалив Христа в п'яту, однак не міг уразити голови. У смерті Христа сатана побачив свою остаточну поразку. Він усвідомив, що тепер його справжній характер відкритий перед усіма небесами; віднині небесні істоти і створені світи будуть повністю на боці Бога... Прийняття Христом людської природи буде вічним свідченням того, як завершилася всесвітня боротьба (Вибрані вісті, т. 1, c. [254-255]). ЗІХ 16.6