Щоб мені пізнати Його

11 лютого. Він поніс наші недуги

“Щоб збулося сказане через пророка Ісаю, який мовить: Він узяв наші недуги і поніс хвороби” (Матв.8:17). ЩМП 48.1

Тільки Христос був здатний понести наші скорботи. “В усякому утиску їхньому тісно було і Йому” (Ісаї 63:9). Христос ніколи не був підданий хворобам, але поніс на Собі хвороби інших. З ніжним співчуттям дивився Він на стражденних, які юрмилися навколо Нього. Він відчував душевні муки, коли бачив, як сатана заподіює горе оточуючим людям. Кожна хвороба, горе і потреба ставали Його власними. Проте велика кількість нещасних не розчаровувала Його. Христос не впадав у відчай. Він виганяв злих духів силою, яка ніколи не зменшувалася, звільняючи від впливу сатани людський розум і тіло. Однак їхній біль вражав Його єство! У всіх вчинених Ним зціленнях виявлялася сила любові. Він ототожнював Свої інтереси з інтересами людства, яке було піддане стражданням. ЩМП 48.2

Христос був джерелом здоров'я і сили. Коли стражденні опинялися в Його присутності, хвороба назавжди залишала їх. З цієї причини Він не пішов до Лазаря негайно. Він не міг бути свідком його мук, не полегшивши їх. Христос не міг бути мовчазним свідком хвороби чи смерті, не вступаючи в боротьбу зі силами диявола. Смерть Лазаря була допущена, щоби потім його воскресіння дало юдеям останній і великий доказ того, що Ісус був Божим Сином. ЩМП 48.3

У всьому цьому конфлікті зі силами зла над Христом нависла темна тінь, в яку Він повинен був увійти. Він завжди пам'ятав про ціну, яку мав заплатити як викуп за ці душі... Коли Христос воскресив Лазаря, Він знав, що за це життя Йому доведеться заплатити викуп на Голгофському хресті. Кожне здійснене ним звільнення змушувало Його глибоко замислитися. Він повинен був вкусити смерть за кожну людину... Про страждаючих, яких приводили до Христа, сказано: “Він оздоровив їх усіх” (Матв.12:15). Цим Він виявив Свою любов до людських синів. Його чудеса були частиною Його місії... Він знав, як промовляти слово “зцілись”, і, лікуючи страждаючого, говорив: “Йди і більше не гріши” (Рукопис 18, 1898 р.). ЩМП 48.4