Цей день з Богом

21 липня. Нехай сяє ваше світло

“Але ви приймете силу, коли Святий Дух зійде на вас, і ви будете Моїми свідками в Єрусалимі, по всій Юдеї та Самарії — і аж до краю землі!” (Дії 1:8). ЦДБ 209.1

Моє серце зраділо, коли я побачила серед навернених [м.Уїлліс, штат Мічиган] так багато молодих чоловіків та жінок із серцями, упокореними й пом'якшеними любов'ю Ісуса; ці люди визнають чудові Божі звершення для їхніх душ. Це був справді прекрасний час. “Серцем віримо для праведності, а устами визнаємо для спасіння” (Римл. 10:10)... ЦДБ 209.2

Важливо, щоб люди, котрі прийшли до віри, знову усвідомили свою відповідальність перед Богом, Який покликав їх до пізнання Істини та наповнив їхні серця Своїм святим миром, щоб вони могли справляти освячувальний вплив на всіх оточуючих. “Ви свідки Мої, говорить Господь” (Ісаї 43:10). Кожному Бог доручив роботу, щоб відкрити світові спасіння. ЦДБ 209.3

В істинній релігії немає нічого егоїстичного або призначеного лише для вузького кола. Євангеліє Христа призначене для поширення, воно має наступальний характер. Воно порівнюється із сіллю землі, перетворювальною закваскою, світлом, що сяє в темряві. Людині неможливо зберігати Божі благовоління і любов, а також насолоджуватися спілкуванням із Ним, водночас не відчуваючи відповідальності за душі, задля яких помер Христос і які перебувають в омані й темряві, гинучи у своїх гріхах. Якщо люди, котрі називають себе Божими послідовниками, це намагаються сяяти, як світильники, у світі, то життєдайна сила залишить їх, вони стануть холодними і без Христа. Байдужість і смертельні лінощі душі немов загіпнотизують їх, зробивши швидше тілом смерті, ніж живими представниками Ісуса. ЦДБ 209.4

Кожен повинен узяти хрест і скромно, покірно, з лагідністю виконувати доручені йому Богом обов'язки, докладаючи особистих зусиль задля оточуючих, котрі потребують допомоги і світла. Усі, хто бере не себе ці обов'язки, матимуть багатий багатогранний досвід. Їхні серця палатимуть ентузіазмом, вони зміцняться і знайдуть стимул для застосування оновлених невтомних зусиль, зі страхом і трепетом звершуючи власне спасіння, тому що Бог за Своєю доброю волею викликає в них і бажання, і дію (Рев'ю енд Геральд, 21 липня 1891 р.). ЦДБ 209.5