Поради щодо їжі та харчування

Розділ 7. Переїдання

Переїдання — поширений серйозний гріх

210. Переобтяження шлунка — поширений гріх. Коли спожито забагато їжі, це обтяжує весь організм. Життєві сили не зростають, а навпаки — падають. У цьому полягає задум сатани. Людина спрямовує свої життєві сили на зайву роботу — перетравлення надлишку їжі. ПЇХ 152.1

Споживаючи надто велику кількість їжі, ми не тільки необачно марнуємо Божі благословення, дані для потреб організму, а й завдаємо йому великої шкоди. Ми опоганюємо Божий храм, ослаблюємо й калічимо його; організм не може виконувати свою роботу розумно і добре, як було передбачено Богом. Унаслідок егоїстичного потурання своєму апетиту людина пригнічує життєві сили, змушуючи їх виконувати роботу, котрої ніколи не слід від них вимагати. ПЇХ 152.2

Якби всі люди були обізнані з живим механізмом людського тіла, вони не завинили б у цьому, хіба що настільки полюблять потурати собі, що продовжуватимуть самогубний спосіб життя й передчасно помруть, або ж іще довгі роки залишатимуться тягарем для себе і своїх друзів. — Лист 17 (1895) ПЇХ 152.3

Обтяження людського організму

211. Навіть у споживанні здорової їжі може бути непомірність. Якщо хтось відмовився від шкідливої їжі, це не означає, що можна їсти скільки завгодно. Переїдання, незалежно від якості їжі, обтяжує організм, перешкоджаючи його роботі. — ХСБГ [51] (1890); ПЗ [119] ПЇХ 152.4

212. Нестриманість у харчуванні навіть здоровою їжею шкідливо впливає на організм, притуплює розумові й моральні сили. — Ознаки (1 вересня 1887) ПЇХ 153.1

213. Майже всі члени людської родини їдять більше, ніж вимагає організм. Цей надлишок розкладається, перетворюючись на гнилу масу… Якщо в шлунок потрапляє їжі (навіть простої) більше, ніж вимагає організм, цей надлишок стає тягарем. Організм докладає відчайдушних зусиль, аби позбутися його, і така додаткова робота викликає відчуття втоми та знесилення. Люди, які безперервно їдять, пояснюють це постійним відчуттям голоду, але воно викликане перевтомою органів травлення. — Лист 73a (1896) ПЇХ 153.2

[Наслідки від переїдання навіть простою здоровою їжею — 33, 157].

214. Бажання влаштувати такий прийом гостей, яким можна було б похизуватися, створює непотрібні клопоти й навантаження. Господиня надмірно працює, аби приготувати велику різноманітність страв до столу. Унаслідок великої кількості приготовлених страв гості переїдають, а результатом як надмірної праці з одного боку, так і переїдання з іншого є хвороба і страждання. Такі вишукані бенкети обтяжливі та шкідливі. — 6С [343] (1900) ПЇХ 153.3

215. Бенкети з черевоугодництвом та їжа, спожита в невідповідний час, позначаються на всіх фібрах організму; те, що ми їмо та п'ємо, також серйозно впливає на розум. — Реформатор здоров'я (червень 1878) ПЇХ 154.1

216. Безпосередня участь у важкій праці шкідлива для молодого організму, який формується; але якщо сотні людей підірвали своє здоров'я через надмірну працю, то бездіяльність, переїдання й неробство посіяли насіння хвороби в організмах тисяч людей, котрі поспішають до швидкої неминучої втрати здоров'я. — 4С [96] (1876) ПЇХ 154.2

Обжерливість — тяжкий переступ

217. Деякі люди не тримають під контролем свій апетит, догоджаючи смакові ціною здоров'я. Унаслідок цього розум затуманений, мислення мляве, такі люди не спроможні зробити те, що могли б зробити, якби виявляли самозречення і стриманість. Вони обкрадають Бога в питанні фізичної та розумової сили, котру можна було би присвятити на Його служіння, якби у всьому виявлялася стриманість. ПЇХ 154.3

Павло був реформатором здоров'я. Він казав: “Але я виснажливо вправляюся і приборкую своє тіло, щоб, проповідуючи іншим, самому не виявитися недостойним” (1 Кор. 9:27). Він розумів, що на ньому лежить відповідальність за збереження всіх своїх здібностей у повній силі, аби використати їх на славу Божу. Якщо Павлові загрожувала нестриманість, то ми перебуваємо в більшій небезпеці, бо не відчуваємо і не усвідомлюємо так, як він, необхідності прославляти Бога в нашому тілі й нашому дусі, котрі належать Йому. Переїдання — гріх цього віку. ПЇХ 154.4

Слово Боже ставить гріх обжерливості в один ряд із пияцтвом. Цей гріх був настільки образливим в очах Бога, що Він дав Мойсеєві вказівки: сина (дочку), котрий не бажав виявляти стриманість в апетиті, натомість об'їдався усім, що йому смакувало, батьки приводили до керівників Ізраїлю, щоб його каменували на смерть. Стан обжери вважався безнадійним. Така людина не приносила б користі для інших і стала би прокляттям для самої себе. На неї ні в чому не можна було б покластися. Її вплив постійно псував би інших, і світ був би кращим без такої особи, оскільки її жахливі вади могли би бути увічнені. Ніхто з тих, хто відчуває свою підзвітність Богові, не дозволятимуть тваринним нахилам управляти їхнім розумом. А люди, котрі потурають тваринним нахилам, не є християнами, ким би вони не були та яким би високим не було визнання їхньої віри. Христос повеліває: “Тож будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний” (Матв. 5:48). Тут Він каже нам, що ми можемо бути такими ж досконалими у своїй сфері, як Бог у Своїй. — 4С [454, 455] (1880) ПЇХ 155.1

Звичай подавати страви одна за одною заохочує до обжерливості

218. Багато людей, котрі відмовилися від м'ясної та іншої жирної і шкідливої їжі, вважають: оскільки їхня їжа проста й корисна, значить вони можуть необмежено потурати апетиту, тому їдять без міри, часом до обжерливості. Це помилка. Органи травлення не повинні бути обтяжені ані кількістю, ані якістю їжі, яку організмові важко засвоїти. ПЇХ 155.2

Звичай велить, що їжу слід подавати на стіл за порядком. Не знаючи, якою буде наступна страва, хтось може спожити достатньо їжі, котра, можливо, не найкраща для нього. Коли приносять останню страву, він часто наважується переступити межі та скуштувати спокусливий десерт, котрий, однак, принесе йому все, що завгодно, тільки не користь. Якби вся приготовлена їжа була поставлена на стіл на початку трапези, кожен мав би можливість зробити найкращий вибір. ПЇХ 156.1

Часом результат переїдання відразу дає про себе знати. В інших випадках біль не відчувається, однак органи травлення слабнуть, основи фізичної сили підірвані. ПЇХ 156.2

Надмір їжі обтяжує організм, спричиняючи хворобливий, гарячковий стан. Він викликає посилений прилив крові до шлунка, призводячи до швидкого охолодження кінцівок. Це накладає велике навантаження на органи травлення, і коли ці органи закінчують свою роботу, з'являється відчуття слабкості й утоми. Деякі люди, котрі постійно переїдають, називають це відчуття голодом, однак воно зумовлене перевантаженням органів травлення. Часом спостерігається загальмованість роботи мозку, відсутність усякого бажання займатися розумовою чи фізичною працею. ПЇХ 156.3

Ці неприємні симптоми викликані тим, що організм виконав свою роботу ціною непотрібної витрати життєвих сил і повністю виснажився. Шлунок просить: “Дай мені відпочити”. Але багато людей витлумачують це відчуття слабкості як вимогу ще поїсти; тому не дають шлункові відпочити, натомість покладають на нього додатковий тягар. Унаслідок цього органи травлення часто зношуються, тоді як мали б ще добре служити. — СЗ [306, 307] (1905) ПЇХ 156.4

[Органи можуть утратити життєву силу навіть при відсутності болю — 155].

[Божі працівники мають виявляти стриманість у їжі — 117].

[Еллен Уайт не могла б просити Божих благословень на свою роботу, якби переїдала — Додаток 1:7].

Причина фізичної і розумової немочі

219. Ми як народ попри все наше визнання реформи здоров'я їмо надто багато. Потурання апетиту — найбільша причина фізичної і розумової немочі, у більшості випадків воно лежить в основі поширеної очевидної кволості. — ХСБГ [154] (1890) ПЇХ 157.1

220. Багато людей, прийнявши реформу здоров'я, залишили все шкідливе, та чи означає це, що тепер вони можуть їсти скільки завгодно? Вони сідають за стіл і замість того, аби подумати, скільки мають з'їсти, дають волю апетитові, споживаючи надмірну кількість їжі. Тому все, чим шлунок може і повинен займатися решту дня, — це впоратися з покладеним на нього тягарем. Уся їжа в шлунку, від якої організм не може отримати користі, є тягарем для нього. Це перешкода в роботі живого механізму. Організм обтяжений, тому не може успішно функціонувати. Життєво важливі органи без будь-якої потреби перевантажені, а нервова енергія мозку буде викликана до шлунку, щоб допомогти органам травлення виконати їхню роботу — позбутися тієї їжі, яка не приносить організмові жодної користі… ПЇХ 157.2

А як позначається переїдання на шлунку? Він виснажується, органи травлення слабнуть, і в результаті приходить хвороба з усім своїм караваном бід. Якщо такі люди вже перед цим були хворі, то тепер ще більше ускладнюють своє становище, з кожним прожитим днем вичерпуючи власні життєві сили. Вони примушують свої життєві сили виконувати непотрібну роботу задля перетравлення покладеної в шлунок зайвої їжі. Як жахливо опинитися в такому становищі! ПЇХ 158.1

З досвіду нам дещо відомо про нестравність. Вона була в нашій сім'ї, і ми розуміємо, що цієї хвороби потрібно дуже боятися. Хвора на диспепсію людина зазнає великих розумових і фізичних страждань, її друзі також змушені страждати, якщо, звичайно, не уподібнилися до бездушних тварин. ПЇХ 158.2

І невже ви скажете: “Вас зовсім не стосується, що я їм або що роблю”? Чи страждає хтось з оточення людей, хворих на нестравність? — Зробіть лишень щось таке, що може їх роздратувати, і ви побачите, наскільки вони схильні капризувати й дратуватися! Вони недобре себе почувають, тому їм здається, що їхні діти дуже погані. Вони не можуть спокійно розмовляти з ними, не здатні без особливої благодаті спокійно й лагідно поводитися в сім'ї. Їхня хвороба позначається на всіх оточуючих; усі повинні страждати від наслідків їхньої недуги. Вони кидають похмуру тінь. Отже, хіба ваші звички в їжі й питті не позначаються на інших? Звичайно, позначаються. Тому ви маєте бути дуже обережними з метою зберегти своє здоров'я в найкращому стані, щоб виконувати досконале служіння Богові та свій обов'язок у суспільстві й сім'ї. ПЇХ 158.3

Проте навіть прихильники реформи здоров'я здатні помилятися стосовно кількості їжі. Вони можуть бути непомірними в споживанні здорової їжі. — 2С [362-365] (1870) ПЇХ 159.1

221. Господь відкрив мені, що ми переважно приймаємо в шлунок надто багато їжі. Через переїдання чимало людей відчувають дискомфорт, і часто результатом переїдання стає хвороба. Господь не посилав на них цієї кари. Вони самі стягнули її на себе, і Бог бажає, щоб вони усвідомили: біль — це результат переступу. ПЇХ 159.2

Багато хто їсть надто швидко. Інші під час одного прийому споживають різні види несумісної їжі. Якби тільки люди пам'ятали, якої шкоди завдають душі, шкодячи шлунку, та як сильно знеславлюють Христа, зловживаючи шлунком, то виявляли б мужність і самозречення, даючи шлунку можливість відновити своє здорове функціонування. Сидячи за столом, ми можемо виконувати медичну місіонерську роботу, коли їмо і п'ємо на славу Божу. — Р 93 (1901) ПЇХ 159.3

Сонливість під час богослужіння

222. Коли ми непомірно їмо, то грішимо проти власного тіла. Сидячи в суботу в домі Божому, ненажери спатимуть під час проголошення полум'яних істин Божого Слова. Вони не можуть ані тримати очей розплющеними, ані зрозуміти виголошувані урочисті промови. Невже ви гадаєте, що такі люди прославляють Бога у своєму тілі й дусі, котрі належать Йому? Ні, вони неславлять Його. Однак людина, яка спричинила собі нестравність, продовжує чинити в тому ж дусі. Вона не дотримується регулярності, натомість дозволяє апетиту панувати над нею та їсть між прийомами їжі. Якщо до того ж вона провадить сидячий спосіб життя, то не дихає живлющим свіжим повітрям, яке сприяє процесу травлення; можливо, вона не має достатнього фізичного навантаження для підтримки свого здоров'я. — 2С [374] (1870) ПЇХ 159.4

223. Ми не повинні готувати на суботу більшу кількість їжі або різноманітніші страви, ніж в інші дні. Навпаки, цього дня їжа має бути простішою і їсти слід менше, щоб розум був ясним та енергійнішим для сприйняття духовних істин. Обтяжений шлунок означає обтяжений мозок. Можна почути найдорогоцінніші слова, однак не оцінити їх через те, що розум перебуває в безладному стані внаслідок неправильного харчування. Через переїдання в суботу багато людей шкодять собі більше, ніж думають, роблячись непридатними для отримання користі від її священних можливостей. — СЗ [307] (1905) ПЇХ 160.1

[Сонливість під час суботніх богослужінь — 93].

[Помірність у харчуванні надає розумової і моральної сили — 85, 117, 206].

[Вплив переїдання на духовність — 56, 57, 59, 251].

[Вплив переїдання на розум — 74].

[Переїдання на табірних зібраннях — 57, 124].

[Самогубні дії — 202].

[Десерти — спокушення до переїдання — 538, 547, 550].

[Джерело негараздів у церкві — 65].

[Обжерливість — поширений гріх віку — 35].

[Переїдання призводить до розпущеності — 244].

[Берегти чисте сумління — 263].

[Заохочення матерями до нестриманості й переїдання — 351, 354].

Причина забудькуватості

224. Господь дав мені світло для тебе стосовно стриманості в усьому. Ти нестриманий у харчуванні. Часто наповнюєш шлунок удвічі більшою кількістю їжі, ніж вимагає твій організм. Ця їжа розкладається, з'являється неприємний запах із рота, відбувається загострення катарального стану, шлунок надмірно працює, а життєві сили й енергія надходять з мозку до “млина”, котрий перемелює матеріал, закладений тобою в шлунок. У цьому ти виявляєш мало милосердя до себе. ПЇХ 161.1

За столом ти об'їдаєшся. Це — основна серйозна причина твоєї забудькуватості і втрати пам'яті. Ти говориш одне, і я знаю, що ти сказав, а потім змінюєш зміст сказаного, стверджуючи, що говорив зовсім інше. Я знала це, однак обходила це мовчанням, розцінюючи як незаперечний результат переїдання. Яка користь говорити про це? Це не вилікує зла. — Лист 17 (1895) ПЇХ 161.2

Порада працівникам і служителям, зайнятих сидячою роботою

225. Переїдання особливо шкідливе для людей повільного темпераменту; такі повинні мало їсти і багато займатися фізичними вправами. Деякі чоловіки й жінки володіють прекрасними природними здібностями, однак не виконують і половини того, що могли б зробити, якби виявляли самовладання в приборканні апетиту. ПЇХ 161.3

Багато письменників і промовців зазнають у цьому невдач. Добре попоївши, вони беруться за сидячу роботу — читають, вивчають, пишуть, не залишаючи часу для фізичних вправ. Унаслідок цього вільний плин думок і слів гальмується. Вони не можуть писати й говорити з такими силою і переконливістю, які зворушують серця; їхні зусилля безплідні та не ефективні. ПЇХ 161.4

Люди, на котрих лежить велика відповідальність і котрі насамперед є хоронителями духовних інтересів, повинні бути людьми із гострим відчуттям та жвавим сприйняттям. Їм потрібно більше за інших бути стриманими в їжі. Жирна та вишукана їжа не повинна з'являтися на їхніх столах. ПЇХ 162.1

Мужі, котрі обіймають відповідальні посади, щодня повинні приймати рішення, від яких залежать дуже важливі результати. Часто їм доводиться швидко думати, а успішно робити це можуть тільки ті, хто дотримується суворої стриманості. Розум зміцнюється внаслідок правильного використання фізичних і розумових сил. Якщо напруження не дуже велике, після кожного навантаження сила й енергія поновлюються. Проте часто на роботі тих, кому потрібно розглядати важливі плани та приймати значущі рішення, погано позначаються результати неправильного харчування. Розладнаний шлунок призводить до розладу душевного стану, відчуття непевності. Часто наслідком цього стають дратівливість, різкість, несправедливість. Скільки планів, які могли б стати благословенням для світу, було відкладено, скільки несправедливих, деспотичних, навіть жорстоких заходів було вжито внаслідок хворобливого стану, зумовленого неправильними звичками в харчуванні! ПЇХ 162.2

Ось кілька пропозицій для людей, зайнятих сидячою, переважно розумовою роботою; нехай цими порадами спробують скористатися ті, хто має достатньо моральної мужності і самовладання. Під час кожного прийому їжі споживайте тільки два або три види простої їжі та не їжте більше, ніж потрібно для угамування голоду. Щодня займайтеся активними фізичними вправами і побачите, чи не принесе вам це користі. ПЇХ 162.3

Сильним чоловікам, зайнятим активною фізичною працею, немає потреби бути такими ж обережними щодо кількості і якості їжі, як людям, зайнятим сидячою роботою, проте навіть вони мали б краще здоров'я, якби виявляли самовладання в питанні їжі й пиття. ПЇХ 163.1

Дехто хотів би, щоб їм приписали конкретне правило щодо харчування. Вони переїдають, потім жалкують про це, отже, постійно думають про їжу й пиття. Так не повинно бути. Одна людина не може встановити точного правила для іншої. Кожен має виявляти розсудливість, самовладання та діяти, керуючись принципом. — СЗ [308-310] (1905) ПЇХ 163.2

[Пізні вечері особливо шкідливі — 270].

Нестравність і засідання

226. За щедро заставленими столами люди часто споживають значно більше їжі, ніж її можна легко перетравити. Перевантажений шлунок не може виконувати свою роботу належним чином. Наслідком цього є неприємне відчуття отупіння мозку і розум не може швидко працювати. Таке відчуття викликане невідповідним поєднанням їжі; починається бродіння, кров занечищується, розум затьмарюється. ПЇХ 163.3

Звичка переїдати або споживати надто багато видів їжі під час одного прийому часто призводить до нестравності. Таким чином делікатним органам травлення завдають серйозної шкоди. Даремно протестує шлунок і волає до мозку, аби той замислився над зв'язком між причиною та наслідком. Надмірна кількість спожитої їжі або невідповідне її поєднання виконує свою згубну роботу. Даремно застерігають неприємні відчуття. Наслідком будуть страждання. Здоров'я поступається хворобі. ПЇХ 163.4

Дехто може запитати: Як це пов'язано із засіданнями? Безпосередньо. Наслідки неправильного харчування приносять на наради та засідання. Стан шлунка позначається на мозку. Розладнаний шлунок спричиняє розладнаний, непевний стан розуму. Хворий шлунок призводить до хворобливого стану мозку і часто змушує людину вперто триматися помилкових поглядів. Уявна мудрість такої людини — це безумство перед Богом. ПЇХ 164.1

Я представляю це як причину тієї ситуації, яка виникає на багатьох нарадах і засіданнях, де питанням, котрі вимагають ретельного вивчення, приділяють мало уваги і де поспіхом приймають найважливіші рішення. Часто, коли мала би бути однодушність почуттів у позитивному вирішенні питання, рішучі заперечення повністю змінюють атмосферу засідання. Ці результати знову і знову були представлені мені. ПЇХ 164.2

Я представляю зараз ці питання тому, що мені було доручено сказати моїм братам по служінню: через нестриманість у їжі ви робите себе нездатними ясно бачити різницю між святим та звичайним вогнем. Цією нестриманістю ви також виявляєте зневагу до даних вам Господом застережень. Його Слово до вас говорить: “Хто між вами лякається Господа і голос Його Отрока слухає? Хто ходить у темряві, світла ж немає йому, — хай надіється він на Господнє Ім'я, і хай на Бога свого опирається” (Ісаї 50:10). Чи не наблизимося ми до Господа, щоб Він звільнив нас від усілякої нестриманості в їжі й питті, від усяких нечистих, похітливих пристрастей, усякої порочності? Чи не впокоримося ми перед Богом, відкидаючи все, що розбещує тіло й дух, аби в Його страху могли досягти святості характеру? — 7С [257, 258] (1902) ПЇХ 164.3

Не свідчать на користь реформи здоров'я

227. Наші проповідники недостатньо вимогливі до своїх звичок у харчуванні. Вони споживають дуже багато і надто різноманітної їжі за один прийом. Декотрі лише називаються реформаторами. Вони не мають правил, які б регулювали їхнє харчування, і дозволяють собі їсти фрукти й горіхи між прийомами їжі, покладаючи надто важкий тягар на органи травлення. Деякі їдять тричі на день, у той час як для фізичного й духовного здоров'я було б краще їсти двічі. Якщо людина порушує закони, встановлені Богом для управління організмом, неминуче прийде покарання. ПЇХ 165.1

Унаслідок нерозсудливості в їжі свідомість деяких людей, здається, наполовину паралізована, вони мляві та сонні. Ці блідолиці служителі, котрі страждають через егоїстичне догоджання апетитові, не свідчать на користь реформи здоров'я. Страждаючим від перевтоми було б значно краще час від часу відмовлятися від однієї трапези, даючи можливість організмові відновити свої сили. Своїм прикладом наші працівники можуть зробити більше для успіху реформи здоров'я, ніж проповідуванням про неї. Коли друзі з добрих спонукань готують для них вишукані страви, вони опиняються перед сильною спокусою знехтувати принципом, проте відмовою від ласощів, приправ, чаю і кави вони можуть довести, що є реформаторами здоров'я на практиці. Декотрі зараз страждають через порушення законів життя, заплямувавши цим справу реформи здоров'я. ПЇХ 165.2

Надмірне догоджання в їжі, питті, сні та спогляданні — гріх. Гармонійне, здорове функціонування всіх тілесних і розумових здібностей приносить щастя; чим більш піднесені й очищені ці здібності, тим більш чистим і незатьмареним буде щастя. — 4С [416, 417] (1880) ПЇХ 166.1

Копання могили власними зубами

228. Причиною того, що багато наших служителів скаржиться на хворобу, є недостатнє заняття фізичними вправами та потурання переїданню. Вони не усвідомлюють, що такий спосіб життя наражає на небезпеку найміцніший організм. Хто, подібно до вас, має повільний темперамент, ті повинні їсти дуже мало й не ухилятися від фізичного навантаження. Багато наших служителів копають собі могилу власними зубами. Організм страждає, намагаючись упоратися з покладеним на органи травлення тягарем, а мозок при цьому втрачає багато енергії. За кожне порушення законів здоров'я порушник має понести покарання у власному тілі. — 4С [408, 409] (1880) ПЇХ 166.2