Історія викуплення

Кари

Чудо перетворення жезла на змія, а води в річці на кров не зворушило кам'яного серця фараона, а тільки збільшило його ненависть до ізраїльтян. Споглядаючи дії чарівників, він повірив, що ці чудеса були звершені за допомогою чаклунства, проте отримав переконливий доказ, що це не так, коли була призупинена кара нашестя жаб. Бог міг би зробити так, що вони зникли б і в одну мить перетворилися на порох, проте Він не вчинив цього, аби цар та єгиптяни не сказали, що це результат магічних дій, на зразок тих, що чинять чарівники. Жаби вимерли, після чого їх було зібрано в купи. Їхні тіла були в них перед очима, занечищуючи повітря. Таким чином цар і весь Єгипет отримали докази, яких не могли спростувати своєю марною філософією, а саме: це не чари, а суд Бога Небесного. ІВ 96.3

Чарівники не могли створити вошей. Господь не дозволив навіть, аби в них чи єгиптян склалося враження, ніби вони можуть викликати кару нашестя вошей. Він позбавив фараона будь-якого вибачення за невір'я. Він примусив навіть самих чарівників визнати: “Це перст Божий!”. ІВ 97.1

Наступною карою був рій мух. Це були не такі мухи, які невинно докучають нам у певні пори року; мухи, що найшли на Єгипет, були великими й отруйними. Їхній укус був дуже болючий для людей і тварин. Бог відокремив Свій народ від єгиптян і не дозволив мухам з'являтися на їхній території. ІВ 97.2

Далі Господь послав кару моровиці на худобу єгиптян, водночас зберігши худобу євреїв, так що жодна тварина в них не померла. Наступною карою були нариви на людях та тваринах, і навіть чарівники не змогли вберегтися від неї. Тоді Господь наслав на Єгипет град, змішаний з вогнем, що супроводжувався блискавками і громом. Час кожної кари вказувався наперед, аби про неї не говорили як про випадковість. Господь показав єгиптянам, що вся Земля перебувала під владою Бога євреїв; що грім, град і буря підкоряються Його голосу. Фараон, гордий цар, котрий одного разу запитав: “Хто Господь, що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля? ” — упокорився і сказав: “Згрішив я тим разом! Господь справедливий, а я та народ мій несправедливі!”. Він благав Мойсея заступитися за нього перед Богом, щоби припинилися жахливі блискавки та грім. ІВ 97.3

Далі Господь послав жахливу кару — сарану. Цар волів краще приймати кари, ніж покоритися Богові. Без жалю дивився він на те, як над усім царством звершувалися страхітливі надприродні суди. Потім Господь послав темряву на Єгипет. Люди не тільки були позбавлені світла, а й повітря стало таким задушливим, що було важко дихати, однак у євреїв повітря залишалося чистим, а в їхніх оселях було світло. ІВ 97.4

Бог навів ще одну жахливу кару на Єгипет; вона була тяжчою за всі попередні. Саме цар та язичеські жерці до останнього опиралися проханню Мойсея. Народ бажав, щоб євреям дозволили залишити Єгипет. Мойсей розповів фараонові та єгипетському народові, а також ізраїльтянам про те, який характер і наслідки матиме остання кара. Тієї ночі, такої жахливої для єгиптян і такої славної для народу Божого, було встановлено урочистий обряд Пасхи. ІВ 97.5

Єгипетському цареві й гордому язичеському народові було дуже важко поступитися вимогам Небесного Бога. Дуже повільно цар Єгипту йшов на поступки. У час найважчого лиха він робив невеликі поступки, але коли кара минала, він забирав назад усе, що дарував. Таким чином, кара за карою відвідували Єгипет, а він поступався не більше, ніж його примушували жахливі прояви Божого гніву. Цар продовжував протидіяти навіть після того, як Єгипет був зруйнований. ІВ 98.1

Мойсей та Аарон повідомляли фараона про характер і наслідки кожної кари, що спіткає їх за відмову відпустити Ізраїль. Щоразу він бачив: кари відбуваються саме так, як йому про це говорили; однак не поступався. Спочатку він дозволив євреям принести жертви Богові тільки в єгипетському краї, потім, коли Єгипет постраждав від Божого гніву, дозволив піти лише чоловікам. Після того, як Єгипет був майже знищений сараною, він дозволив також піти їхнім жінкам і дітям, але їхню худобу не відпустив. Тоді Мойсей сказав цареві, що ангел Божий вигубить їхніх первородних. ІВ 98.2

Кожна наступна кара була більш відчутною і суворою за попередню, а ця остання мала стати найжахливішою за всі. Проте гордий цар був вельми розлючений та не впокорився. Побачивши здійснювані євреями великі приготування до тієї страхітливої ночі, єгиптяни глузували з крові, котрою були помічені їхні одвірки. ІВ 98.3