Історія викуплення

Розділ 54. Вістка третього ангела

Коли Христос увійшов до Святого Святих Небесної Святині, щоб здійснити завершальну роботу Викуплення, Він доручив Своїм слугам повідомити світові останню вістку милості — застереження, проголошене третім ангелом у 14-му розділі книги Об'явлення. Пророк бачив, що відразу ж після її проголошення Син Людський прийде у славі, щоби пожати жнива Землі. ІВ 329.1

Як провіщено у Святому Письмі, служіння Христа у Святому Святих почалося після закінчення пророчих днів у 1844 році. На цей час вказують слова Івана Богослова: “І відкрився Божий храм на небі, і з'явився ковчег Його завіту в Його храмі” (Об'явл. 11:19). Ковчег Божого завіту міститься в другому відділенні Святині. Коли Христос увійшов туди, щоб здійснювати заступницьке служіння за грішника, внутрішній храм відкрився і з'явився ковчег Божий. Людям, котрі вірою споглядали Спасителя та Його заступницьке служіння, відкрилися Божі велич і сила. Коли хмара Його слави наповнила храм, світло від Святого Святих злилося на Божий народ на Землі, що чекав Його повернення. ІВ 329.2

Вірою вони попрямували за своїм Первосвящеником зі Святого до Святого Святих і побачили, як Своєю кров'ю Він заступається за грішника перед Божим ковчегом. У цьому священному ковчегу міститься Закон Отця — той самий Закон, який був проголошений Самим Богом серед гуркоту грому на Синаї і записаний Його перстом на кам'яних скрижалях. Жодна Заповідь не була скасованою, жодна йота, жодний значок не були змінені. Давши Мойсеєві копію Свого Закону, Бог зберігав великий оригінал у Небесній Святині. Простежуючи Його святі настанови, шукачі істини виявили в самому серці Десятислів'я Четверту Заповідь, як вона була проголошена ще на самому початку: “Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий — субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість днів творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його” (Вихід 20:8-11). ІВ 330.1

Дух Божий впливав на серця цих дослідників Його Слова. Вони прийшли до переконання, що через незнання порушували Четверту Заповідь, зневажаючи день спочинку Творця. Вони почали досліджувати підстави для святкування першого дня тижня замість дня, освяченого Богом. Однак у Святому Письмі не змогли знайти жодного доказу, що Четверта Заповідь була скасована чи субота була змінена; благословення, яке від самого початку освятило сьомий день, не було забране від нього. Адвентисти щиро прагнули пізнати й виконувати волю Бога і тепер, побачивши себе порушниками Його закону, засмутилися серцем. Вони одразу ж засвідчили свою вірність Богові, почавши свято дотримуватися Його суботи. ІВ 330.2

Чимало серйозних зусиль було докладено з метою похитнути їхню віру. Кожен зрозумів: якщо земна святиня — образ, або копія Небесної, то Закон, що зберігався в ковчезі земної святині, — точна копія Закону, котрий містився в небесному ковчезі, а прийняття істини про Небесну Святиню передбачало і визнання вимог Божого Закону з обов'язковим дотриманням суботи Четвертої Заповіді. ІВ 330.3

Люди, котрі прийняли світло про заступницьке служіння Христа і непорушність Божого Закону, виявили, що ці істини містяться у вістці третього ангела. Ангел проголошує: “Тут терпіння святих, які бережуть Божі заповіді та віру Ісуса!” (Об'явл. 14:12). Цим словам передує серйозне грізне попередження: “Хто поклоняється звірові та його образові, й приймає знак на своє чоло або на свою руку, той питиме вино Божого гніву, вино нерозбавлене, змішане в чаші Його гніву” (Об'явл. 14:9-10). Щоб зрозуміти цю вістку, необхідно правильно витлумачити символи. Що являють собою звір, його образ і знак? І знову шукачі Істини повернулися до вивчення пророцтв. ІВ 331.1