Історія викуплення

Розділ 53. Святиня

Підвалиною й основним стовпом адвентистської віри став такий текст Святого Письма: “Аж до двох тисяч трьохсот вечорів-ранків, — тоді буде визнана очищеною святиня” (Дан. 8:14). Ці слова були знайомі всім, хто вірив у скорий Прихід Господа.. Тисячі уст радісно повторювали це пророцтво як гасло своєї віри. Усі усвідомлювали: від провіщених у ньому подій залежать їхні райдужні надії та сподівання. Було ясно, що ці пророчі дні закінчуються восени 1844 року. Разом з усім християнським світом адвентисти того часу вірили, що Земля або якась її частина являє собою святиню, а очищення святині означає очищення Землі вогнем під час останнього великого дня. Це, як вони розуміли, станеться в час Другого приходу Христа. Тому вони дійшли висновку: Христос повернеться на Землю 1844 року. ІВ 325.1

Однак призначений час настав, а Господь не з'явився. Віруючі знали, що Слово Боже безпомилкове, отже, помилка має критися в тлумаченні ними пророцтва, але де саме? Багато хто поспішно розрубав вузол протиріччя запереченням того факту, що 2300 днів закінчилися в 1844 році. Проте для цього неможливо було знайти якоїсь іншої підстави, крім тієї, що Христос не прийшов, коли Його чекали. Вони стверджували: якби пророчі дні завершилися в 1844 році, то Христос прийшов би, щоб очистити святиню, тобто Землю, вогнем. А оскільки Він не прийшов, значить ці дні ще не закінчилися. ІВ 325.2

Хоч більшість адвентистів відмовилися від свого колишнього обчислення пророчих періодів, таким чином заперечивши правильність релігійного руху, який ґрунтувався на ньому, інші не бажали зректися цих пунктів своєї віри й досвіду, підтвердженого Святим Письмом та особливим свідченням Божого Духа. Вони вірили, що при дослідженні пророцтв користувалися правильними принципами тлумачення, і вважали своїм обов'язком притримуватися одержаної істини та продовжувати досліджувати Біблію в тому ж дусі. Зі щирою молитвою перевіряли свої позиції й досліджували Писання, щоб виявити свою помилку. Не знайшовши жодної помилки в обчисленні пророчих періодів, вони почали ретельніше вивчати питання про святиню. ІВ 326.1