Історія викуплення

Розділ 51. Вістка другого ангела

Церкви, що відмовилися прийняти вістку першого ангела, відкинули світло з Неба. Ця вістка була милостиво послана їм, аби розбудити їх, щоб вони побачили власний справжній стан світськості та відступництва і почали готуватися до зустрічі зі своїм Господом. ІВ 315.1

Вістка першого ангела була дана саме для того, щоб відділити Христову Церкву від розтлінного впливу світу. Проте для багатьох і навіть для тих, що називали себе християнами, узи, котрі зв'язували їх зі світом, були сильнішими від привабливості Небес. Вони вирішили прислухатися до голосу світської мудрості, відвернувшись від вістки істини, що випробовує серце. ІВ 315.2

Бог посилає світло, щоб люди берегли його й корилися йому, а не для того, аби з презирством відкинути. Послане Ним світло стає темрявою для тих, хто нехтує ним. Коли Божий Дух перестає закарбовувати Істину в серцях людей, тоді як слухання, так і проповідування стає даремним. ІВ 315.3

Коли церкви з презирством відкинули Божу пораду, не прийнявши вістку про Другий прихід, Господь відкинув їх. За першим ангелом прямував другий, звіщаючи: “Упав, упав великий Вавилон, який напоїв усі народи лютим вином своєї розпусти!” (Об'явл. 14:8). Адвентисти розуміли цю вістку як проголошення морального падіння церков внаслідок відкинення ними першої вістки. Вістка “упав Вавилон” прозвучала влітку 1844 року, і в результаті майже п'ятдесят тисяч людей вийшли із цих церков. ІВ 315.4

Глашатаї першої вістки не ставили собі за мету і не сподівалися, що викличуть розділення в церквах або створять окремі організації. “В усій моїй праці, — говорив Уїльям Міллер, — я ніколи не прагнув і не думав утворювати якусь конфесію, що вирізнялася б серед уже існуючих, або приносити користь якомусь одному віровизнанню за рахунок інших. Я хотів принести користь усім. Гадаючи, що всі християни радітимуть перспективі Приходу Христа, а люди, котрі не поділяють моїх поглядів, не менше любитимуть тих, які прийняли це вчення, я ніколи не припускав думки, що виникне необхідність в утворенні окремих зібрань. Моєю єдиною метою було бажання навернути душі до Бога, сповістити світові про грядущий суд і спонукати моїх ближніх приготувати серця для зустрічі свого Бога в мирі. Переважна більшість тих, що навернулися через мою працю, приєдналися до різних існуючих на той час церков. Коли до мене підходили люди, запитуючи про свій обов'язок, я завжди радив їм іти туди, де вони почуватимуться як удома; у моїх порадах таким людям я ніколи не надавав переваги одній конфесії перед іншою”. ІВ 316.1

Протягом певного часу багато церков прихильно ставилися до його діяльності, але, не прийнявши істини про Другий прихід, вони вирішили вгамувати будь-яке хвилювання навколо цього питання. Таким чином, люди, котрі прийняли вчення, опинилися в надзвичайно скрутному становищі. Вони любили свої церкви і не бажали відокремлюватися від них, проте, зазнавши глузувань і тиску, позбавлені переваги розповідати про свою надію та відвідувати зібрання, де проповідувалося про Прихід Господа, багато з них, врешті-решт, піднялися і скинули покладене на них ярмо. ІВ 316.2

Побачивши, що церкви відкинули свідчення Божого Слова, адвентисти не могли більше вважати їх церквою Христа, “стовпом і підвалиною істини”. Коли прозвучала вістка “упав Вавилон”, вони зрозуміли, що вчинили правильно, відокремившись від своєї колишньої церкви. ІВ 317.1

З часу відкинення першої вістки церкви зазнали сумної зміни. Де істина з презирством відкидається, там приймається і плекається омана. Любов до Бога, віра в Його Слово холонуть. Церкви засмутили Духа Господнього, тому великою мірою Він був забраний від них. ІВ 317.2