Історія викуплення

Компроміс із язичеством

З метою досягти більшого успіху В боротьбі p Божим правлінням сатана вирішив піднести свій прапор у християнській Церкві. Якщо йому вдасться обманути послідовників Христа і стягнути на них Боже незадоволення, вони втратять силу, стійкість, рішучість і стануть для нього легкою здобиччю. ІВ 277.3

Тепер великий противник намагається хитрощами досягти того, чого не зміг домогтися силою. Гоніння припинилися, натомість з'явилося небезпечне зваблення земним багатством і світською славою. Ідолопоклонники прийняли деякі положення християнської віри, відкинувши її суттєві істини. Вони стверджували, що прийняли Ісуса як Сина Божого й повірили в Його смерть і воскресіння, однак не усвідомлювали своєї гріховності, не відчували потреби в покаянні та перетворенні серця. Зробивши деякі поступки зі свого боку, вони запропонували християнам також піти на поступки, щоб усі могли об'єднатися на основі віри у Христа. ІВ 278.1

Тепер Церква опинилася в страшній небезпеці. У порівнянні з цим в'язниця, тортури, вогонь і меч були благословенням. Деякі християни залишалися непохитними, заявляючи, що не можуть піти на компроміс. Інші вважали: якщо вони поступляться деякими положеннями своєї віри або видозмінять їх та об'єднаються з тими, хто частково прийняв християнство, то цим сприятимуть їхньому повному наверненню. Для вірних послідовників Христа це був час великого переживання. Під маскою християнства сатана непомітно закрадався в Церкву, спотворюючи віру й відвертаючи від Слова Істини. ІВ 278.2

Врешті-решт, більша частина християн понизила свої норми і християнство з'єдналося з язичеством. Хоч ідолопоклонники видавали себе за навернених членів Церкви, вони продовжували триматися свого ідолопоклонства, лише замінивши предмети колишнього поклоніння зображеннями Ісуса, Марії та святих. Гидка закваска ідолопоклонства, внесена таким чином у Церкву, продовжувала свою згубну роботу. Хибні вчення, забобони, язичеські обряди стали частиною її віри і поклоніння. Коли послідовники Христа об'єдналися з ідолопоклонниками, християнська релігія стала спотвореною, а Церква втратила свою чистоту і силу. Однак деякі не піддалися цьому обманові. Вони продовжували залишатися вірними Авторові Істини, поклоняючись лише Богові. ІВ 278.3

Люди, що називають себе послідовниками Христа, завжди поділялися на два класи. У той час як одні досліджують життя Спасителя, щиро намагаються виправити свої вади й наслідувати Зразок, інші — ухиляються від простих, практичних істин, які викривають їхні гріхи. Навіть за найкращих часів Церква складалася не тільки зі справжніх, чистих, щирих християн. Наш Спаситель навчав: людей, які свідомо потурають гріхові, не слід приймати до Церкви. Проте Він підтримував спілкування з людьми, котрі володіли недосконалими характерами, даючи їм можливість пізнати Його вчення і приклад, аби вони могли побачити й виправити свої помилки. ІВ 279.1

Однак не має нічого спільного між Князем світла та князем темряви, також не може бути жодної єдності і між їхніми послідовниками. Погодившись об'єднатися з тими, котрі тільки частково навернулися з язичества, християни стали на шлях, який усе далі й далі відводив їх від істини. Сатана торжествував, що йому вдалося ввести в оману багатьох послідовників Христа. Згодом він почав усе більше виявляти над ними свою владу, спонукуючи їх переслідувати тих, які залишилися вірними Богові. Про те, як протидіяти правдивій християнській вірі, ніхто не знав краще за людей, котрі колись були її захисниками, тому християни-відступники, об'єднавшись із наполовину наверненими язичниками, спрямували свою зброю проти найсуттєвіших положень Христового вчення. ІВ 279.2

Від тих, що бажали залишатися вірними, вимагалися відчайдушні зусилля, аби встояти проти омани й гидоти, котрі під личиною святості проникли в Церкву. Біблію не приймали за мірило віри. Учення про релігійну свободу розцінювалося як єресь, а його прихильників ненавиділи й оголошували поза законом. ІВ 279.3