За прикладом Ісуса

27 липня. Намагайтеся відображати образ Ісуса

“Хто каже, що в Ньому перебуває, той має жити так само, як жив Він” (1 Івана 2:6). ЗПІ 269.2

Яку любов, що сягає за межі пізнання, яку поблажливість явив нам Христос, Котрий, коли ми навіть ще не просили про Божественну милість, був готовий здійснити наше викуплення! Однак наш великий Лікар вимагає від кожної душі беззастережного послуху. Ми не здатні приписати собі лікування. Христос має повністю керувати нашою волею і нашими вчинками, інакше Він не зможе бути нашим Поручителем. ЗПІ 269.3

Чимало людей не усвідомлюють власного стану і небезпеки, на яку наражаються, адже християнська релігія багато в чому суперечить світським почуттям і принципам, гордині людського серця. Ми можемо, подібно до Никодима, тішити себе думкою, що наші життя і характер праведні, вважаючи, що нам не потрібно упокорювати своє серце перед Богом, як звичайному грішникові; однак ми повинні погодитися увійти в життя тим же шляхом, що й найперший із грішників. Наше “я” має померти. Ми повинні покладатися не на власну праведність, а тільки на праведність Христа. Він — наша сила і наша надія. ЗПІ 270.1

За справжньою вірою іде любов — любов, яку ми повинні виявляти в сім'ї, суспільстві й у всіх аспектах нашого життя; любов, яка долає труднощі, підіймає нас над неприємностями і смутком, розставленими сатаною на нашому шляху з метою докучати нам. А за любов'ю піде послух. Усі сили й усі пристрасті наверненої душі підкорені Христу. Його Дух — відновлювальна сила, що перетворює на Божественний образ усіх, хто бажає Його отримати. ЗПІ 270.2

Стати учнем Христа — означає зректися себе і прямувати за Ісусом за осуду і за похвали. Це означає зачинити двері для гордині, заздрості, сумнівів та інших гріхів і таким чином відкинути розбрат, ненависть і різного роду лиходійство. Це означає приймати в серце Ісуса, лагідного і покірного, Котрий прагне ввійти до нього... ЗПІ 270.3

Ісус — досконалий Зразок для людини. Він пропонує нам уподібнитися до Нього — у кожному намірі, почутті і думці, у серці, душі й житті. Людина, яка понад усе плекає в душі любов Христа і найбільш повно відображає Його образ, є перед Богом найбільш вірною, благородною і шанованою. Якщо ж хто не має Христового Духа, той не Його (Ознаки часу, 14 липня 1887 р.). ЗПІ 270.4