За прикладом Ісуса

4 липня. Фанатизм та багато шуму не свідчать про віру

“Дякую Богові, що більше за всіх вас розмовляю мовами. Але в Церкві волію п'ять слів сказати своїм розумом, щоб і інших навчити, ніж десятки тисяч слів незрозумілою мовою” (1 Кор. 14:18, 19). ЗПІ 239.4

Омана має бути вирвана з коренем, і тоді буде приготований ґрунт для доброго насіння, яке зійде та принесе плід на славу Божу. ЗПІ 240.1

Єдиний засіб... — сувора дисципліна й організація. Дух фанатизму охопив деяких людей, котрі дотримуються суботи... Вони лише трохи ковтнули із джерела Істини і незнайомі з духом вістки третього ангела. Проте для них не можна нічого зробити, доки не будуть виправлені їхні фанатичні погляди. Деякі з тих, хто брав участь у русі 1854-го року, принесли із собою хибні погляди, зокрема заперечення воскресіння нечестивих та неправильне розуміння щодо грядущого віку; ці люди намагаються сумістити такі погляди і свій минулий досвід з вісткою третього ангела. Проте не зможуть зробити цього, бо не може бути згоди між Христом і Веліяром. ЗПІ 240.2

Заперечення воскресіння нечестивих та особливі погляди цих людей на грядущий вік — це великий обман, який сатана додав до єресі останніх днів, що служать його власній меті — губити душі. Ці омани не співзвучні з вісткою небесного походження. ЗПІ 240.3

Декотрі з цих людей виявляють дещо, що вони називають дарами, стверджуючи, ніби Господь дав ці “дари” Церкві. Вони несуть беззмістовну тарабарщину, яку називають невідомою мовою і яка невідома не тільки людям, але також Господу й усім Небесам. Такі “дари” фабрикуються людьми за допомогою великого ошуканця. Фанатизм, фальшиве збудження, хибне говоріння мовами та шумні прояви деякі вважають дарами, котрі Бог дає Церкві. Дехто був обманутий в даному питанні, але плоди всього цього недобрі. “За їхніми плодами впізнаєте їх”. ЗПІ 240.4

Фанатизм і шумну поведінку ці люди вважають особливим свідченням віри. Деякі не отримують задоволення від зібрань, якщо не відчувають сильних проявів та особливих емоцій. Вони прагнуть до цього, збуджуючи свої почуття. Але такі зібрання не мають хорошого впливу. Коли минає сплеск особливих емоцій, людям стає гірше, ніж до зібрання, оскільки вони черпають своє радісне збудження не з того джерела. Зібрання, найбільш корисні для духовного зростання, характеризуються урочистістю і глибоким дослідженням серця, коли кожен намагається пізнати себе та ревно, з глибокою покорою прагне навчитися від Христа (Свідчення для Церкви, т. 1, c. [411, 412]). ЗПІ 240.5