За прикладом Ісуса

2 липня. Ісус вимагає повного посвячення

“Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всією думкою своєю, і ближнього свого, як самого себе” (Луки 10:27). ЗПІ 237.1

Господь випробовує і перевіряє вас. Він радить, настановляє та переконує. Усі ці урочисті перестороги або зроблять Церкву кращою, або гіршою. Чим частіше Господь звертається до вас з метою виправити вас або дати пораду, а ви не звертаєте уваги на Його голос, тим більше ви будете налаштовані відкидати Його знову й знову, доки Божественна Премудрість не скаже вам: “Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався! І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли!.. Тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене, — за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього, не хотіли поради моєї, по-горджували всіма моїми докорами! І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються”. ЗПІ 237.2

Хіба ви не кульгаєте на обидва боки [див. 1 Цар. 18:21 — переклад І. Хоменка]? Хіба не нехтуєте посланим вам Господом світлом? Бережіться, брати, щоб часом не було в когось із вас лукаве серце, повне невірства, щоб відступити від Живого Бога. Ви не знаєте часу своїх відвідин. Великий гріх юдеїв полягав у тому, що вони знехтували даними їм можливостями та відкинули їх. Дивлячись на теперішній стан Своїх послідовників за визнанням, Ісус бачить чорну невдячність, пустий формалізм, лицемірство, удавання, фарисейську гордість та відступництво. Слізьми, пролитими на Оливній горі, Христос оплакував нерозкаяність і невдячність кожної людини, котра ще житиме до кінця часу. Він бачить, що Його любов зневажають. Храм душі та його священне подвір'я перетворені на місце нечистої торгівлі. Корисливість, мамона, злоба, ненависть, гордість, низькі пристрасті — усе це гніздиться в людському серці. Люди відкидають і висміюють застереження Христа, до Його посланців ставляться байдуже, їхні слова сприймають як пусті байки. Ісус звертається до людей через Свої милості, але вони не визнають їх; Він говорить до них через урочисті попередження, але люди відкидають ці застереження. ЗПІ 237.3

Я благаю тих, хто давно у вірі і ніби шанує Христа: не обманюйте самих себе. Ісусові потрібне все ваше серце без остатку. Вірність душі — єдине, що має цінність у Божих очах. “Якби ти зрозуміло [місто Єрусалим] хоч у цей день, що потрібне для твого миру!” “Якби ти...” — цієї миті Христос звертається особисто до вас, схиляючись до вас зі Свого престолу, з ніжністю і співчуттям сумуючи за тими, хто не відчуває грізної небезпеки і не шкодує себе (Свідчення для Церкви, т. 5, c. [72, 73]). ЗПІ 238.1